Склименці

село Склименці
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Звенигородський район
Громада	Стеблівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA71020270110023730
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1650
Населення	125
Площа	106,3 км²
Густота населення	0 осіб/км²
Поштовий індекс	19450
Телефонний код	+380 4735
Географічні дані
Географічні координати	49°23′55″ пн. ш. 31°01′16″ сх. д. / 49.39861° пн. ш. 31.02111° сх. д.Координати: 49°23′55″ пн. ш. 31°01′16″ сх. д. / 49.39861° пн. ш. 31.02111° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	152 м
Місцева влада
Адреса ради	смт. Стеблів
Карта
	Склименці
	Склименці
Мапа

Склиме́нці — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, підпорядковане Стеблівській селищній громаді.

Населення ред.

На 2001 рік, 125 осіб.

Історія села ред.

Село виникло у 1647-1650 роках. Саме в цей час зі Стеблева (який знаходився поруч) люди тікали від татар, й селилися в порослих ярах на території нинішнього села. Спочатку село називалося Клепане (в селі займалися клепанням обручів для діжок). А вже пізніше, за легендою, теперішня назва поселення виникла так: хутір і земля належали корсунському князю, але господарства там не було. У 1780 р. князь подарував цю землю своєму лакею Богуцькому. При оформленні документів у нотаріуса виникла потреба дати назву населеному пункту. Із жителів села князь знав лише Клима, по його імені й назвав хутір — Клименці. Пізніше до назви додалась літера «С» на початку.

За архівними даними, у 1795 р. маєток у Склименцях належав поміщику Воронецькому і входив до Стеблівського ключа, а потім село належало поміщиці княгині Яблоновській. У селі проживало 70 чоловіків і 61 жінка. У 1804 р маєток у княгині викупив поміщик Рогузький. На 1810 р. село належало поміщику Маєвському, у 1824 р. — знову поміщику Рогузькому. У 1844—1850 рр. власником села був Густав Невлінський. На 1864 р. у селі було 336 мешканців, 859 десятин землі, із них 237 — у користуванні селян. Село належало Сигізмунду Логвиновичу Невлінському.

«Склименцы в одной версте на юг от Хировки. Жителей обоего пола 336; земли 859 десятин, из коей 237 десятин в пользовании крестьян. Принадлежит Сигизмунду Лонгиновичу Невлинскому.» — Лаврентій Похилевич

За купчою кріпостю С. Л. Невлінський маєток у Склименцях продав своїй дружині і за даними на 1872 р. вона залишалась власницею маєтку. На 1916 р. у селі працювала школа грамоти. Власником маєтку був поміщик Фліге. У селі проживало селян 385 чоловіків і 354 жінки, які залишались парафіянами Різдво-Богородичної церкви с. Хирівки.

Школа ред.

До 1917 р. у селі діяла церковно-парафіяльна школа, у якій навчались 30-40 дітей. При сільській управі була бібліотека з питань сільського господарства.

У 1925–1927 рр. збудовано нову чотирирічну школу.

Радянська влада ред.

У ході масової колективізації УРСР 1930 р. в селі було організовано колгосп «Перше Травня», який у 1959 р. об'єднано з колгоспом ім. Шевченка с. Заріччя.

Було збудовано також: комору, млин, будинок культури, водонапірну башту, школу (пізніше реорганізовану в дитячий садок), колгоспні приміщення для утримання худоби, державну крамницю та бібліотеку, медпункт і виборчу дільницю в одній будівлі.

Голодомор ред.

У часи Голодомору 1932—1933 рр. померло 106 жителів села.

Друга світова війна ред.

У роки німецько-радянської війни 142 жителі села воювали проти німецьких окупантів. В Склименцях є братська могила присвячена загиблим у Другій світовій війні.

Село було визволене від нацистських окупантів 17 лютого 1944 р. в ході Корсунь-Шевченківської операції (24 січня — 17 лютого 1944 р.).

Церква ред.

За відомими даними, церкви в селі ніколи не було. У XIX ст. парафіяни села були приписані до Хирівської (Зарічанської) Різдво-Богородицької церкви.

Свята ред.

Храмове свято в селі відзначають 21 вересня в день Різдва Пресвятої Богородиці (Друга Пречиста).

Місцевість ред.

Стара частина села розміщена в яру, а нова (новоселиця) на більш рівнішій території. Склименці з усіх сторін оточені полями та межують територіально із селами Шендерівка, Скрипченці, Сидорівка та Заріччя.

В селі за радянської влади було 8 доглянутих ставків, більшість з яких на сьогодні пересохли або перейшли у приватну власність. Зокрема, наповнені водою цілий рік тільки 3 з них. Існують і приватні невеликі ставочки (в кількості 3).