Вікіпедія

Сидор Іван Андрійович

український церковний і громадський діяч, богослов, педагог, кандидат наук з богослів'я
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сидор.

Іван Андрійович Сидор (нар. 19 січня 1989, Сокаль, Україна) — український церковний і громадський діяч, богослов, педагог, кандидат наук з богослів'я, викладач Київської православної богословської академії; штатний священик у трапезному храмі Софії Київської (Мала, Тепла Софія); секретар-референт Київської митрополії Української православної церкви (ПЦУ), заступник Голови Синодального видавничо-просвітницького управління ПЦУ; головний редактор журналу «Помісна Церква» (з 2019). Учасник Об'єднавчого Собору (2018, м. Київ). Дзвонар Майдану (2013). Орден «За заслуги» III ступеня.[1]

Іван Андрійович Сидор
Народився 19 січня 1989(1989-01-19) (35 років)
Сокаль, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство  УРСР → Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність священник
Alma mater Київська православна богословська академія
Науковий ступінь кандидат богослов'я
Конфесія православ'я
Батько Сидор Андрій Петрович
Мати Людмила Михайлівна
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня

Життєпис ред.

Іван Сидор народився 19 січня 1989 року в місті Сокаль Львівської області, нині Україна.

Навчався в Горохівській середній загальноосвітній школі-гімназії (2006), Горохівській музичній школі по класу акордеон (2004). За період навчання у музичній школі співав у гурті-студії «Кобзарик», «Щедрик». Щорічно брав участь у конкурсі дзвонарного мистецтва у м. Луцьку, які проходили у замку Любарта.

Закінчив Київську православну богословську академію (диплом бакалавра (2010) та магістра (2011) богослів'я), аспірантуру КПБА, захистивши кандидатську дисертацію (2014); Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка (диплом бакалавра історії (2013), спеціаліста (2014)).

З 16 вересня 2019 року головний редактор журналу «Український церковний вісник Помісна Церква»[2].

Служіння ред.

Змалку прислуговував у храмі. Спершу у Свято-Троїцькому храмі Олександрійського подвір'я м. Одеси (нині Свято-Троїцький грецький собор), а також прислужник Свято-Вознесенського храму м. Горохова Волинської області (1994—2006).

З вересня 2006 року з благословення Високопреосвященнійшого архієпископа Переяслав-Хмельницького Димитрія, ректора Київської православної богословської академії (нині — митрополит Львівський і Сокальський), до грудня 2013 року ніс послух хориста в кліросному хорі Свято-Михайлівського Золотоверхого собору.

З благословення намісника Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря Преосвященного єпископа Агапіта ніс послух дзвонаря Михайлівського собору.

3 жовтня 2012 по 14 вересня 2017 року з благословення Високопреосвященнійшого архієпископа Агапіта ніс послух редактора офіційного сайту Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря.

З жовтня 2013 по 15 грудня 2018 року з благословення Високопреосвященнійшого митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського Епіфанія обіймав посаду секретаря-референта Київського єпархіального управління.

29 грудня 2013 року у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі Святішим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом був рукоположений в сан диякона.

29 грудня 2013 по 19 березня 2014 року проходив дияконську практику служіння у Свято-Володимирському соборі м. Києва.

15 січня 2014 по 15 грудня 2018 року з благословення Високопреосвященнійшого митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського Епіфанія — голова Переяслав-Хмельницького єпархіального Інформаційно-просвітницького відділу, редактор сайту Київської єпархії «Київські єпархіальні відомості».

20 березня 2014 року Указом Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета призначений дияконом Свято-Михайлівського Золотоверхого собору.

15 травня 2014 року після успішного захисту кандидатської дисертації на кафедрі церковної історії Київської православної богословської академії з темою: «Проголошення Московського Патріархату в 1589 році: причини і наслідки» Вченою радою КПБА присвоєно вчений ступінь кандидата наук з богослов'я.

11 червня 2014 року після успішного складання державного іспиту та захисту дипломної роботи на кафедрі історії Росії Київського національного університету імені Тараса Шевченка з темою:« Православна Церква в Московській державі XV—XVI століть: шлях від митрополії до патріархату» Державною екзаменаційною комісією присвоєно кваліфікацію спеціаліста історії.

29 серпня 2014 року Указом Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета призначений викладачем Київської православної богословської академії.

29 серпня 2014 по 1 березня 2019 року виконував обов'язки інспектора Київської православної богословської академії.

6 жовтня 2014 року з благословення митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського Епіфанія призначений контактною особою від Переяслав-Хмельницької єпархії з питань соціального служіння і благодійності.

9 березня 2016 року Указом Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета призначений штатним дияконом храму на честь Святого благовірного князя Ярослава Мудрого (Мала, Тепла Софія).

27 березня 2016 року, у Другу неділю Великого Посту, у Свято-Володимирському соборі м. Києва Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом був рукоположений у сан священика.

31 березня 2016 року Указом Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета призначений штатним священником храму на честь Святого благовірного князя Ярослава Мудрого (Мала, Тепла Софія).

12 квітня 2017 року, у Велику середу, Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом нагороджений правом носіння камилавки.

8 січня 2018 року, у другий день Різдва Христового та Собору Пресвятої Богородиці, за Божественною Літургією у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом нагороджений наперсним хрестом.

15 грудня 2018 року був делегатом на Об'єдновчому Соборі, який проходив у соборі святої Софії Київської.

5–6 січня 2019 року — учасник офіційної делегації, яка відвідувала Стамбул для отримання Томосу про автокефалію Української Православної Церкви (ПЦУ) з рук Вселенського Патріарха Варфоломія (у Свято-Георгіївському соборі на Фанарі, Константинополь).

16 вересня 2019 року з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія призначений Головним редактором журналу «Помісна Церква» — офіційного видання Київської Митрополії Православної Церкви України.

18–25 жовтня 2019 року брав участь в офіційному візиті делегації Православної церкви України на чолі з Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України Епіфанія до США.

29 жовтня 2019 року рішенням Священного синоду (Журнал № 47) призначений виконуючим обов’язки голови Синодального видавничо-просвітницького управління Православної Церкви України.

4 лютого 2024 року за Божественною Літургією у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм нагороджений правом носіння хреста з прикрасами.

Громадська позиція ред.

У ніч на 11 грудня 2013 року він, тоді ще аспірант Київської православної богословської академії, будив Київ дзвонами Михайлівського монастиря, вперше після татаро-монгольської навали у 1240 році[3][4], щоб зупинити чергову спробу розгону Майдану, [5][6][7]

Доробок ред.

Публікації ред.

  • Сидор І. Історико-ідеологічні основи теорії «Третього Риму» // Труди Київської духовної академії: богословсько-історичний збірник Київської православної богословської академії Української Православної Церкви Київського Патріархату. — К. : [видання Української Православної Церкви Київського Патріархату], 2012. — # 9. — С. 349 — 358.
  • Сидор І. До історії виникнення друкованого органу КДА: Трудів КДА (1860 — 1943). — К.: Труди КДА, 2012. — №10. — С. 160 — 163.
  • Сидор І. Життя та Подвиг прот. Володимира Мисечка — волинського новомученика 20 ст.. — К.: Православ’я в Україні, 2012. — С. 448 — 462.
  • Сидор І. Замучений правди ради митрополит Арсеній (Мацієвич). — Голос Православ’я. — К., 2012. — № 5.
  • Сидор І. Митрополит Іларіон (Огієнко) про походження термінів «Русь», «Росія», «Великоросія», «Малоросія» // Українознавчий альманах. — К., 2012. — № 10. — С. 36 — 41.
  • Сидор І. Історичне значення теорії «Москва — третій Рим» // Збірник матеріалів VI міжнародної конференції: «Християнська сакральна традиція: Віра. Духовність. Мистецтво». — Львів, 2013. — С. 148 — 156.
  • Сидор І. Перша подорож до Московської держави Предстоятеля Східного православ’я і виникнення ідеї утворення Патріаршого престолу в Москві // Православ’я в Україні: збірник матеріалів III Всеукраїнської наукової конференції / [під ред. митроп. Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського Епіфанія (Думенка) та прот. Віталія Клоса]. — К. : [Київська православна богословська академія], 2013. — Ч. 2. — С. 503 — 517.
  • Сидор І. Як Вишгородська ікона Божої Матері стала Володимирською? Про підміну понять та історії // Труди Київської духовної академії: богословсько-історичний збірник Київської православної богословської академії Української Православної Церкви Київського Патріархату. — К. : [видання Української Православної Церкви Київського Патріархату], 2013. — № 12. — С.303 — 308.
  • Сидор І., диякон Взаємини Московської митрополії зі Східними патріархатами у другій половині XV — початку XVI століття // Історія релігій в Україні: науковий щорічник. Праці XXIV міжнародної наукової конференції. — Львів : Логос, 2014.
  • Сидор І., диякон Особливості чину інтронізації патріарха у Візантійській імперії та Московській державі / І. Сидор // Труди Київської Духовної Академії. — 2014. — № 14. — С. 304 — 324.
  • Сидор І., диякон Вплив теорії «Москва — Третій Рим» на політичне і церковне життя Росії в умовах російсько-українського конфлікту (2014 — 2015 рр.) // Православ’я в Україні: Збірник матеріалів V Міжнародної наукової конференції / [під ред. митроп. Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського Епіфанія (Думенка) та прот. Віталія Клоса]. — К. : [Київська православна богословська академія], 2015. — Ч. 1. — С. 190 — 206.
  • Сидор І., диякон Причини і наслідки подорожей духовенства Східного Православ’я до Московської держави у XVI столітті // Труди Київської Духовної Академії. — 2015. — № 15. — С. 371 — 386.
  • Сидор І., диякон Причини та витоки постання Московського Патріархату 1589 року (спроба історико-богословського аналізу). — Монографія. – К. : Видавничий відділ УПЦ Київського Патріархату, 2015. — 416 с. — іл.
  • Сидор І., свящ. Вплив матеріального чинника на визнання Московського Патріархату Східними патріархами // Труди Київської Духовної Академії. — 2016. — № 16. — С. 287 — 301.
  • Сидор І., свящ. Титулування Московських ієрархів у перший період їх патріаршества // Православ’я в Україні: Збірник матеріалів VI Міжнародної наукової конференції / [під ред. митр. Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського Епіфанія (Думенка) та прот. Віталія (Клоса)]. — К. : [Київська православна богословська академія], 2016. — С. 150 — 156.
  • Сидор І., свящ. Державно-церковні відносини після утворення Московського Патріархату 1589. // Труди Київської Духовної Академії : богословсько-історичний збірник Київської православної богословської академії Української Православної Церкви Київського Патріархату / ред. кол.: митр. Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній (Думенко) (гол. ред.) [та ін.]. — [К.], 2017. — № 17 (189). — С. 302 — 312.
  • Сидор І., свящ. Архієпископ Київський і Галицький Варлаам Ванатович: шлях до архієрейства з віддзеркаленням церковних реформ царя Петра I. — Труди Київської Духовної Академії : науковий збірник Київської православної богословської академії / ред. кол.: митр. Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній (Думенко) (гол. ред.) [та ін.]. — [К.], 2018. — № 18 (190). — С. 290 — 300.
  • Сидор І., свящ. 332 роки боротьби за церковну автокефалію в Україні // Православ’я в Україні: Збірник матеріалів VI Міжнародної наукової конференції / Під ред. д. богосл. н., проф., митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського Епіфанія (Думенка), д. іст. н. Г. В. Папакіна, Н. М. Куковальської та ін. — К. : [Київська православна богословська академія], 2018. — С. 626 — 633.

Цитати ред.

  У ніч на 11 грудня, коли почався штурм Майдану, я спав — у нас о 23-й годині відбій. Але вже о першій ночі почали дзвонити люди. Всього за одну годину я отримав 70 дзвінків та повідомлень із різних країн — мій номер є на сайті монастиря. Переважно телефонували жінки — вони плакали і просили, щоб Михайлівський монастир почав бити у дзвони, бо на Майдан напав «Беркут», і можуть повторитися трагічні події, як у ніч на 30 листопада. Я подзвонив до намісника монастиря єпископа Агапіта, взяв благословення і разом з товаришем по кімнаті побіг на дзвіницю. Почав дзвонити. Потім підтягнулися інші студенти, які допомагали нам у цьому  

— о. Іван Сидор, День[8]

  Переконаний, що і дзвони Михайлівського монастиря і не проста участь кожного українця в революції Гідності і мученицька смерть наших Героїв — все це не було марним  

— о. Іван Сидор, Україна молода[7]

  Для мене, як священика, впродовж всього мого життя здавалося фантастикою і містикою, що українські православні Церкви об’єднаються та ще й отримають Томос про автокефалію від Вселенського Патріарха. Це звершилося! Завдяки нашій єдності і однодумності  

— о. Іван Сидор, Україна молода[7]

Примітки ред.

  1. ↑ Указ Президента України від 20 лютого 2019 року № 39/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. ↑ Український церковний вісник «Помісна Церква»
  3. ↑ Імена Революції // Українська правда, 21 листопада 2014 р.
  4. ↑ Михайлівський собор битиме у дзвони в пам'ять про події Євромайдану // Український тиждень, 10 грудня 2015 р.
  5. ↑ Рогачук, Д. Отець Іван Сидор: Під час війни ми побачили, яка церква за Україну, а яка — проти // Українська правда, 15 травня 2018
  6. ↑ Самохвалова, Л. Іван Сидор, священик, дзвонар Майдану // Укрінформ, 19 січня 2019
  7. ↑ а б в Дзвонар Майдану Іван Сидор отримав Орден «За заслуги ІІІ ступеня» // Україна молода, 5 квітня 2019
  8. ↑ «Корона» «Дня» за дзвін, який почули, — Іванові Сидору // День, 27 грудня 2013

Джерела ред.

Посилання ред.

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сидор_Іван_Андрійович&oldid=41688645