Самотос Іван Михайлович
Іва́н Миха́йлович Самото́с (20 серпня 1933, Устя — 7 липня 2016, Львів)[1] — український скульптор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1990), народний художник України (1998), педагог, професор (1991). Нагороджений орденом Князя Ярослава Мудрого (2003) та орденом Кирила та Мефодія (2005).
| Самотос Іван Михайлович | |
|---|---|
| Народився |
20 серпня 1933 Устя |
| Помер |
7 липня 2016 (82 роки) Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | скульптор |
| Alma mater | Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва |
| Відомі учні | Богуславський Олег Володимирович, Вихренко Іван Гнатович і Дворник Юрій Володимирович |
| Нагороди |
  |
Біографія ред.
Народився 20 серпня 1933 року в селі Устя, нині Львівської області. У 1953—1959 роках навчався у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва, учень Івана Васильовича Севери.
Від 1963 року викладач, а від 1991 року професор Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва (нині Львівська академія мистецтв).
Помер у Львові, похований у родинному гробівці на 50 полі Личаківського цвинтаря[2].
Твори ред.
- Ветеран Великої Вітчизняної війни професор Я. П. Запаско (тонований гіпс, 69×80×42)[3].
- Пам'ятник піонеру Велентинові Котику у Шепетівці (граніт, бронза, 1958; у співавторстві з А. Скибою).
- Пам'ятник Володимирові Леніну в смт Медениця (1967)[4].
- Пам'ятник Перемозі у Стрию. Співавтори скульптори Дмитро Крвавич, Володимир Бець, архітектор П. Мельник. Споруджений 1968 року[5] (за іншими даними — у 1965—1966[6]).
- Пам'ятники землякам, загиблим у селах Цміни (1968)[7], Стенятин (1968)[8], Чайковичі (1971)[9], Новосілки Турійського району (1972, співавтор Зінаїда Расіна)[10], у Старокостянтинові (штучний камінь, співавтори скульптор Любомир Лесюк, архітектор Володимир Блюсюк)[11], Чукві (1981, архітектор Володимир Блюсюк)[9].
- Погруддя Григорія Сковороди (кована мідь, 1969)[12].
- Погруддя Лесі Українки (гіпс, 1970).
- Погруддя Івана Котляревського (не пізніше 1971)[13].
- Портрет Дмитра Яворницького (не пізніше 1971)[14].
- «Сергій Тюленін» (близько 1971)[15].
- «Пролісок» (не пізніше 1971)[16].
- «Академік Д. Яворницький» (1975, дерево, 100×80×70)[17].
- «Наталка» (1975, шамот, 63×46×32, Львівська галерея мистецтв)[17].
- «Хірург Петро Бойчук» (1979, шамот, 60×30×25)[18].
- «Безсмертя» (1979, тонований гіпс, 130×40×30)[18].
- Портрет академіка Василя Щурата (1980, тонований гіпс[19], також шамот, 85×67×43[20]).
- Портрет письменника Якова Стецюка (1982, тонований гіпс, 77×84×46)[20].
- «М. Ф. Колесса» (1986, тонований гіпс, 130×35×23)[21]
- Пам'ятник жертвам НКВС на вулиці Замарстинівській у Львові (1997, бронза, мідь, граніт, карбування)[22].
- Пам'ятник В'ячеславу Чорноволу у Львові (відкрито 28 грудня 2002 року, співавтор — архітектор Василь Каменщик).
- Портрет історика Ярослава Дашкевича (2007, тонований гіпс, 70×40×40)[23].
- Портрет Романа Яціва (2009, тонований гіпс, 40×70×70)[24].
- Фонтан «Лілія» (співавтор Любомир Лесюк)[25].
- Пам'ятна таблиця полковнику Миколі Мариновичу — першому коменданту Львова, встановлена 2003 року на фасаді будівлі Військової комендатури Львівського гарнізону на площі Соборній, 6[26].
- художньо-меморіальна таблиця диригентові, композитору та керівникові заслуженої хорової капели України «Боян» Євгенові Вахняку, встановлена 15 грудня 2012 року на фасаді Будинку культури працівників зв'язку, що на вул. Японській, 9 у Львові (у співавторстві з О. Гончаруком)[27].
Критика ред.
Письменник Юрій Винничук так відгукнувся про пам'ятник Чорноволу у Львові:
…з'являються витвори далекі від мистецтва, а то й геть примітивні — як от пам'ятник В. Чорноволу з якоюсь потворною рукою. Відомий скульптор, який усе життя вправлявся на ленінах і визволителях, не зумів навіть виліпити долоню так, аби вона не виглядала карикатурно[28].
Родина ред.
Син Тарас Іванович Самотос (1964 — 17 жовтня 2020) — український скульптор, старший викладач кафедри рисунку Львівської національної академії мистецтв, член Львівської обласної організації Національної спілки художників України. Брав участь у міжнародних виставках, зокрема у Франції та Польщі, а також мав персональні виставки у Львові та Гайдельберзі (Німеччина)[29].
Примітки ред.
- ↑ Професора Івана Самотоса поховають на Личаківському кладовищі
- ↑ Роксолана Загайська. Вітер в долонях: Книга проходів Личаківським цвинтарем. — Львів : Апріорі, 2017. — С. 284. — 416 с. — ISBN 978-617-629-367-5.
- ↑ Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 40-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. — Львів : Облполіграфвидав, 1986. — С. 9.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 326.
- ↑ Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — М. : Советский художник, 1980. — С. 32.
- ↑ Жовтень. — 1971. — № 8. — С. 23.
- ↑ Памятники истории… — С. 75.
- ↑ Памятники истории… — С. 339—340.
- ↑ а б Памятники истории… — С. 337.
- ↑ Памятники истории… — С. 77.
- ↑ Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — К. : Реклама, 1980. — С. 26.
- ↑ Жовтень. — 1971. — № 8. — С. 31.
- ↑ Жовтень. — 1971. — № 8. — С. 39.
- ↑ Жовтень. — 1971. — № 8. — С. 66.
- ↑ Мисько Е. Творити для народу // Жовтень. — 1971. — № 2. — С. 115.
- ↑ Жовтень. — 1971. — № 8. — С. 155.
- ↑ а б Выставка произведений художников западных… — С. 29—30; Художня виставка «Слава праці», присвячена XXV з'їзду КПРС, XXV з'їзду Компартії України. — К. : Реклама, 1977. — С. 32.
- ↑ а б Выставка произведений художников западных… — С. 29—30.
- ↑ Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 110-тій річниці з дня народження Володимира Ілліча Леніна. — Львів, 1980. — С. 15.
- ↑ а б Моя Батьківщина — СРСР. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю утворення Союзу РСР. — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 16.
- ↑ Художня виставка, присвячена 130-річчю з дня народження Івана Франка. Каталог / упор. Л. А. Молчанова, Н. І. Маїк, М. І. Волочинюк та ін. — Львів : Облполіграфвидав, 1987. — С. 8.
- ↑ Мистецтво України. 1991—2003. Альбом / упоряд. Т. Придатко, З. Чегусова. — К. : Мистецтво, 2003. — С. 109. — ISBN 966-577-002-0.
- ↑ Весняний салон — 2008 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька. — Львів : Растр-7, 2008. — С. 134.
- ↑ Весняний салон — 2009 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька, М. Турко. — Львів : Растр-7, 2009. — С. 115. — ISBN 978-966-2004-32-8.
- ↑ Жовтень. — 1971. — № 8. — С. 121.
- ↑ Мельник І., Масик Р. Площі Галицька, Соборна та Міцкевича // Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 77. — 320 с. — ISBN 978-617-629-077-3.
- ↑ Софія Легін (1 лютого 2018). Проходи Японською повз Бібльос. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Процитовано 7 грудня 2021.
- ↑ Невиліковна пам'ятникоманія // ТСН, 17.03.2015.
- ↑ Лазуркевич С. (17 жовтня 2020). Помер відомий львівський скульптор Тарас Самотос. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 19 жовтня 2020.
Джерела ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 525. — ISBN 5-88500-071-9.