Вікіпедія

Різанина у Вочині

Різанина у Вочині — перший належно задокументований [1] воєнний злочин протягом війни Хорватії за незалежність 1991—1995 рр., скоєний 12 і 13 грудня 1991 року проти мирних жителів хорватського села Вочин бойовиками сербського воєнізованого угруповання «Білі орли», очолюваного ультранаціоналістом Воїславом Шешелем [2]. Остаточно встановлена кількість жертв різанини сягає 47 осіб [3]. Різанина залишається найповніше задокументованим злодіянням часів Хорватської війни, оскільки іноземні медичні фахівці прибули на місце злочину, як тільки село було визволено хорватськими військами, що дало змогу вчасно провести судово-медичну експертизу. У висновку криміналістів, оприлюдненому 19 грудня в Загребі, повідомляється про 43 трупи: 15 жіночих, з яких 12 було в віці від 57 до 76 років, і решта чоловічі, з яких 11 віком від 60 до 84 років.[4] Більшість жертв було вбито з вогнепальної зброї, семеро спалено, причому дехто живцем, а одна жертва мала рубані рани від сокири. Інше джерело стверджує, що багато жертв було вбито бензопилками, ножами, сокирами тощо.[1]

Різанина у Вочині
Частина війни Хорватії за незалежність
Пам'ятник жертвам геноциду 1991 року у Вочині
Місце атаки Хорватія Вочин
Координати 45°37′04″ пн. ш. 17°32′52″ сх. д. / 45.617778° пн. ш. 17.547778° сх. д. / 45.617778; 17.547778Координати: 45°37′04″ пн. ш. 17°32′52″ сх. д. / 45.617778° пн. ш. 17.547778° сх. д. / 45.617778; 17.547778
Мета атаки хорватські цивільні
Дата 12—13 грудня 1991
Спосіб атаки масове вбивство,
етнічна чистка
Зброя стрілецька зброя, спалення живцем, бензопилки, ножі, сокири
Загиблі 47
Вбивці сербські бойовики (четники)

Передісторія ред.

Вступ Югославської Народної Армії в цю місцевість у середині 1991 р. сигналізував про початок великосербського наступу на неконтрольовані сербами території (тобто, з хорватською більшістю). Так уранці 19 серпня після сильного артобстрілу було захоплено село Вочин. Згодом місцеві жителі розповідали журналістам, що відносини з сербами в цьому краї були хороші, і що перші три місяці після самочинного захоплення сербами влади в Вочині вони суттєво не мінялись. Але ситуація різко погіршилася, коли туди прибули "Білі орли" Шешеля, які почали тероризувати хорватів і зганяти їх на примусову працю. В листопаді 1991 р. засновник і ватажок «Білих орлів» Воїслав Шешель відвідав Вочин, підбурюючи війська палити будинки та вбивати цивільних осіб у селах Вочин, Хум, Бокане і Крашкович.[5]

Перебіг злочину ред.

Відступаючи, в ніч на 13 грудня 1991 року сербські бойовики ходили від хати до хати, знищуючи вціліле хорватське населення, підпалювали хорватські оселі та висадили в повітря старовинну католицьку церкву Пресвятої діви Марії, куди попередньо склали частину тіл убитих ними сільчан. Знищенню церкви вибухівкою посприяла і та обставина, що її підвал було заповнено боєприпасами майже всіх найменувань, адже храм використовувався сербськими окупантами як головний склад зброї. [4] Незважаючи на сильні руйнування, там було знайдено в кінцевому підсумку понад 50 тіл. Велика кількість інших, у тому числі дітей, зникли безвісти. [6] З 80 осіб, які перебували в селі під час різанини, вижило, ховаючись по підвалах та кукурудзяних полях, близько 20. [7] За свідченнями вцілілих очевидців, окупаційний режим в селі насаджував воєнізований підрозділ «Білі орли», члени якого називали себе «четники» і поводилися з мешканцями «як з рабами».

Було допитано декількох сербів, які не встигли вчасно відступити і потрапили в полон. Крім надання подробиць про скоєну бійню, сербські солдати зізналися, що вони члени сумновідомого формування "Білі орли" Воїслава Шешеля і що вони діяли за прямими розпорядженнями з Белграда. [8]

Слід зазначити, що одним з убитих був 77-річний серб, який за даними розтину помер від кровотеч. Місцевий священик заявив, що той загинув при спробі захистити своїх хорватських сусідів.[4] За намагання втрутитися на прохання його хорватських односельців і зупинити різню його було замордовано до смерті. Одна з потерпілих, 72-річна Марія Майданджич, була американською громадянкою, що народилася в м. Ері (штат Пенсільванія). ЇЇ підпалений будинок, що згорів дощенту, став для неї пасткою. Це, ймовірно, була перша американська втрата в ході воєнного конфлікту в Югославії.

Судові наслідки ред.

Документальні підтвердження різанини було долучено до обвинувальних висновків МТКЮ у справі колишнього президента Сербії Слободана Мілошевича [9] та вождя новітніх четників Воїслава Шешеля [10].

Примітки ред.

  1. ↑ а б Blaskovich, Jerry (1 November 2002) "The Ghastly Slaughter of Vocin Revisited:Lest We Forget" The New Generation Hrvatski Vjesnik--English supplement
  2. ↑ The charges against Vojislav Seselj. BBC News. 24 лютого 2003. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 7 серпня 2010.
  3. ↑ Dubrovački vjesnik [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] Obljetnica pokolja 47 civila u Voćinu, 13. prosinca 2009., Процитовано 2009-22-12.
  4. ↑ а б в Yugoslavia – further reports of torture. Amnesty International. March 1992. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 7 серпня 2010.
  5. ↑ ICTY transcript: Šešelj trial, charges. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 23 лютого 2011.
  6. ↑ Villagers in Croatia Recount Massacre by Serbian Forces - The New York Times
  7. ↑ Indictment against Milosevic and others
  8. ↑ Jerry Blaskovich, Anatomy of Deceit: An American Physician's First-hand Encounter With The Realities Of The War In Croatia
  9. ↑ Milošević indictment
  10. ↑ Šešelj Indictment

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Різанина_у_Вочині&oldid=39113239