Вікіпедія

Російське православ'я

Ця стаття про всі східні православні юрисдикції російської культурної спадщини. Про інші значення див. РПЦ.

Російське православ'я (рос. Русское православие), деколи відоме як московське православ'я[1] — це сукупність кількох церков у межах більшої спільноти східного православного християнства, літургія яких проводиться або традиційно проводилася церковнослов'янською мовою. Більшість церков російської православної традиції є частиною Східної Православної Церкви.

Триконечний хрест Російської православної церкви. Похила нижня перекладина символізує підставку для ніг, а верхня — титул (часто «INBI»), прикріплений римською владою до хреста Христа під час його розп'яття.

Історія ред.

Історично термін «грецькі православні» використовувався для опису всіх східних православних церков, оскільки термін «грецький» може стосуватися спадщини Візантійської імперії.[2][3][4] Однак Вселенський Константинопольський патріархат, як центр влади, поступово втратить значну частину свого авторитету в очах православних вірян після унії з Римом в 1439 році. У грудні 1448 року Російська Православна Церква де-факто проголосила свою автокефалію, призначивши Іону, російського єпископа, митрополитом Київським і всієї Русі (з постійною резиденцією в Москві) без схвалення Константинопольського Патріарха Григорія III замість прихильника унії Ісидора Київського.[5][6] Після падіння Константинополя і припинення православно-католицької унії внутрішні проблеми щодо статусу Російської Церкви призведуть до поділу між грецькими й російськими вірянами в рамках Східного християнства. Втративши свій християнський базилік після турецького завоювання, московські правителі незабаром почали вважати себе справжніми царями (цей титул вже використовував Іван III), а тому, на їхню думку, центр Східної Православної Церкви повинен знаходитися в Москві, і, таким чином, єпископ Московський повинен стати главою православ'я.[7] Завдяки тому, що деякі православні віряни називали Москву «Третім Римом» або «Новим Римом», Російська Церква здобула вплив у православному світі за межами Османської імперії.[8] Після цієї події у слов'янському православному світі виникне низка доктринальних і літургійних розбіжностей, і він буде відрізаний від свого грецького побратима. Попри закінчення розколу в 1560 році, до середини 17-го століття релігійна практика Російської Православної Церкви відрізнялася від практики Грецької Православної Церкви. Зрештою, Патріарх Московський Никон реформував церкву і привів більшість її практик у відповідність до сучасних форм греко-православного богослужіння. Однак ці зміни були відкинуті великою групою традиціоналістів, які стали відомими як старообрядці.[9]

Церковні органи ред.

Частина Східного православної спільноти ред.

Поза межами православного спілкування ред.

Неканонічні церковні структури, що відкололися від Російської православної церкви та її автономних церков:

Див. також ред.

У Вікісловнику є сторінка російське православ'я.

Примітки ред.

  1. ↑ Московському православ’ю в Україні кінець. У Росії церковна криза відкладається – ненадовго. LB.ua. 20 вересня 2023. Процитовано 5 жовтня 2023.
  2. ↑ Boyd, Kelly, ред. (1999). Encyclopedia of historians and historical writing. London: Fitzroy Dearborn. ISBN 978-1-884964-33-6.
  3. ↑ Robarts - University of Toronto, Edwin (1903). The destruction of the Greek empire and the story of the capture of Constantinople by the Turks. London Longmans, Green.
  4. ↑ Millar, Fergus (2006). A Greek Roman Empire: power and belief under Theodosius II (408-450). Sather classical lectures. Berkeley (Calif.): University of California press. с. 279. ISBN 978-0-520-24703-1.
  5. ↑ Primacy and Synodality from an Orthodox Perspective. The Russian Orthodox Church. Department for External Church Relations. (англ.). Процитовано 5 жовтня 2023.
  6. ↑ ИОНА. web.archive.org. 29 березня 2015. Архів оригіналу за 29 березня 2015. Процитовано 5 жовтня 2023.
  7. ↑ Strémooukhoff, Dimitri (1953-01). Moscow the Third Rome: Sources of the Doctrine. Speculum (англ.). Т. 28, № 1. с. 84—101. doi:10.2307/2847182. ISSN 0038-7134. Процитовано 5 жовтня 2023.
  8. ↑ Parry, Kenneth; Hinnells, John R., ред. (2007). The Blackwell dictionary of Eastern Christianity (вид. 4. publ). Oxford: Blackwell Publishing. с. 490. ISBN 978-0-631-23203-2.
  9. ↑ Raskol | Split, Schism, Reformation | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 5 жовтня 2023.

Література ред.

  • Томас Бремер, Церква та імперія. Нариси історії російського православ’я. – К.: Дух і літера, 2018. – 264 с.  ISBN 978-966-378-525-7
  • Русское православие: вехи истории / Науч. ред. А. И. Клибанов. — М.: Политиздат, 1989. — 719 с. — 200 000 экз. — ISBN 5-250-00246-3.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Російське_православ%27я&oldid=41666849