Пуритани

послідовники кальвінізму в Англії

Пуритани (від англ. purity — чистота) — послідовники кальвінізму в XVIXVII столітті в Англії, що вимагали очистити англіканську церкву від старих католицьких обрядів.

Реформація
* 95 тез
* Формула згоди
* Контрреформація

Перші ідеї в напрямку майбутнього пуританства висловлював Вільям Тіндейл (1494—1536), що надихався догматами кальвінізму. За часів англійського короля Едуарда VI починає поширюватися кальвінізм в Англії, куди стали прибувати французькі гугеноти та реформатори з Голландії. У 1540-х роках Джон Гупер очолив боротьбу за спрощення одягу єпископів та священників. 1551 року кальвіністи отримали королівський патент на право здійснювати свої обряди. Втім парламент не встиг затвердити віросповідальне кредо у 42 статей, що розроблено було за наказом Едуарда VI, який перед тим помер. Втім поступово кальвінізм набув власне англійських обрисів, продовжуючи боротьбу проти тиску королев Марії I і Єлизавети I.

Пуритани вимагали замінити єпископат виборними старійшинами (пресвітерами), замість меси вести проповіді, обряди спростити, а деякі навіть знищити, позбавити церкви прикрас. Пуританізм став ідеологічним прапором Англійської революції 16401649 років. Неоднорідність соціально-політичного складу пуритан призвела до виділення серед них трьох сил: поміркованої (пресвітеріани), радикальної (індепенденти) течій, а також низів Англії (левелери).

Унаслідок урядових репресій багато пуритан були змушені переселитися в континентальну Європу, а також у Північну Америку. Так, пуритани стояли біля витоків США, бо саме з поселення пуритан у 1620 році в штаті Массачусетс фактично почалося англійське заселення Північної Америки[1].

У переносному значенні термін пуританин уживається щодо людини, яка сильно переймається чистотою своїх думок і вчинків і вимагає такої чистоти від інших.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Ю. В. Ємельянов «США — імперія зла» М.: «Яуза-прес», 2010, 18-20 с.

Джерела

ред.

Посилання

ред.

Література

ред.
  • Американські літературні студії в Україні. — К., 2004. — Випуск 1 «Пуританські традиції в літературі США». — 260 с.

Опера Вінченцо Белліні «Il Puritani»