Вікіпедія

Оріховиця

село в Закарпатській області, Україна

Орі́ховиця — село в Україні, в Оноківській сільській громаді, Ужгородського району, Закарпатської області. До 2020 року Оріховиця разом з селом Оноківці підпорядковувалася Оноківській сільській раді[5], нині орган місцевого самоврядування — Оноківська сільська громада. Населення становить 604 особи[1].

село Оріховиця
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Ужгородський район
Громада Оноківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA21100110050067619
Основні дані
Засноване 1650
Населення 604[1]
Площа 3,2 км²
Густота населення 188,75 осіб/км²
Поштовий індекс 89413[2]
Телефонний код +380 3122
Географічні дані
Географічні координати 48°39′11″ пн. ш. 22°24′01″ сх. д. / 48.65306° пн. ш. 22.40028° сх. д. / 48.65306; 22.40028Координати: 48°39′11″ пн. ш. 22°24′01″ сх. д. / 48.65306° пн. ш. 22.40028° сх. д. / 48.65306; 22.40028
Середня висота
над рівнем моря 		233 м[3]
Водойми р. Сімони
Відстань до
обласного центру 		13 км[4]
Відстань до
районного центру 		13 км[4]
Найближча залізнична станція Оноківці
Відстань до
залізничної станції 		6 км
Місцева влада
Адреса ради 89412, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Оноківці, вул. Шевченка, 2
Карта
Оріховиця. Карта розташування: Україна
Оріховиця
Оріховиця
Оріховиця. Карта розташування: Закарпатська область
Оріховиця
Оріховиця
Мапа
Мапа

CMNS: Оріховиця у Вікісховищі

Географія ред.

Село Оріховиця розташоване на обидвох берегах річки Сімони (ліва притока річки Уж), за 13 км на північний схід від міста Ужгорода та за 6 км від адміністративного центру сільської громади. За 6 км знаходиться найближчий зупинний пункт Оноківці[4].

Топоніми ред.

В письмових джерелах село відоме під назвою «Рагонка» (угор. Rahoncha)[6]. Топонім Рагонка має русинське походження, походить від назви річки Оріховиця, яка тече селом. У вживанні угорських імен розвиток Orehovica / Rahonca відбувся з втратою початкового звуку слова o- та вирівнюванням фонем[7].

Урбаноніми ред.

Кількість елементів інфраструктури в селі — це 9 вулиць з 200 будинками[8][9].

Вулиці
  • Гайдука Тараса (колишня Борканюка Олекси)
  • Ігната Андрія
  • Квітів
  • Магнолієва
  • Нарцисова
  • Нижня
  • Нова
  • Оріхова
  • Семчище Руслан (колишня Гагаріна Юрія)

Населення ред.

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 604 особи[1].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним[1]:

Мовний склад населення с. Оріховиця
Мова Число ос. Відсоток
українська 593 98,18
російська 9 1,48
угорська 1 0,17
словацька 1 0,17

Історія ред.

Той факт, що на околиці села виявлені давні слов'янські поселення VIII—IX століть, дає підстави вважати, що Оріховиця виникла раніше XI століття. З першої половини XIV по XVII століття село було одним із маєтків Невицького домена Другетів. В списках платників податків за описом від 1427 року Оріховиця не згадується.

У 1567 році в селі було оподатковано 4 залежні господарства, що володіли 2,5 порти (наділу) землі. У XVI столітті до Оріховиці переселилося 20 родин. У 1599 році в селі нараховувалося 30 залежних домогосподарств і одне господарство шолтейса. Тоді Оріховиця вважалася великим поселенням. На початок XVIII століття чисельність населення зменшилася. У 1715 році в селі нараховувалось 12 господарств, у тому числі 10 таких, що володіли повним наділом та два желярські (безземельні).

Джерела другої половини XVIII століття зараховують Оріховицю до сіл із руським населенням.

У 1982 році між селами Оріховиця та Ярок було споруджено Ужгородський військовий полігон.

В Ужгородському скансені перебуває пам'ятка житлової архітектури — сільська дерев'яна хата кінця XVIII століття привезена до музею з села Оріховиця[10].

Пам'ятки, визначні місця ред.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці ред.

У 1751 року за пароха Іоана Реберка згадують дерев'яну церкву святого архангела Михайла з усіма образами і трьома дзвонами. У селі було 159 вірних. У шематизмі Мукачівської єпархії за 1883 рік церкву датовано 1877 роком, шематизм 1915 року подає точнішу дату — 1811 pік, хоча на одвірку церкви позначено «1815»[11].

Теперішня мурована церква-базиліка з бароковим завершенням вежі, збудована у міжвоєнний період була освячена на честь святого Василя Великого. Договір з бляхарем на покриття церкви бляхою було укладено ще у 1932 році, але в селі кажуть, що шинґлове покриття дахів замінено лише на початку 1960-х років. Інтер'єр церкви перемалювали художник О. К. Кахно та маляр І. А. Пеняк у 1973 році за куратора Йосипа Галайди. Наприкінці 1980-х років кам'яну огорожу довкола церкви замінено дротяною на бетонному фундаменті, оновлено штукатурку стін, перекрито бляхою турню. Вочевидь, тоді ж перемальовано ікони[11].

На церковній вежі — три дзвони. Найбільший та найменший виготовлено на ужгородській фабриці «Акорд» у 1925 році. На великому дзвоні написано, що куплено його з допомогою краян, які працювали в Америці, та за добровільні пожертви селян за куратора Івана Ропая. Велику суму пожертвувала сім'я Михайла Цмарика. Напис угорською мовою на середньому дзвоні повідомляє, що вилив його Ласло Шандор у Малих Геївцях 1904 року[11].

У 1947—1949 роках в селі Ярок та Оріховиця парохом був отець Йосиф Головач. У 1949 році храм примусово передано Російській православній церкві. Під час легалізації греко-католицької церкви на Закарпатті, наприкінці 1980-х — початку 1990-х років, сільською громадою села Оріховиця проведено збори та вирішено повернутися в лоно Мукачівської греко-католицької єпархії. Відновленою громадою села опікується помічний єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії отець Йосиф Головач, від 1992 року — отець Павло Сабов, котрий розпочав наполегливу роботу по залученню громади до релігійного життя[12].

Від 2003 року парафією Святого Василія Великого у селі Оріховиця опікується ставрофорний протоієрей отець Василь Вайдулич. Нещодавно добудовано захристя, приміщення, в якому зберігається культове начиння (священний посуд, богослужбове вбрання священнослужителів, богослужбові книги тощо), здійснюється облачення священнослужителів, а також інші обряди[12].

14 січня 2011 року відбулася Архієрейська Служба Божа з нагоди 200-річчя побудови храму в селі Оріховиця. Архієрейську Божественну Літургію очолив Преосвященний владика Мілан[12].

Меморіальні, пропам'ятні таблиці ред.

20 листопада 2015 року на фасаді приміщення сільського клубу урочисто відкрили та освятили пам'ятну таблицю Руслану Семчище, учаснику російсько-української війни. Пам'ятну таблицю, виготовлену за кошти волонтера Максима Солом'яного.

Археологічні розвідки ред.

На лівому березі ріки Уж, на пологій надзаплавній терасі в урочищі «Валащинець», що розташоване праворуч від дороги в напрямі на село виявлене багатошарове поселення, яке у 1955 році досліджувалося Ф. М. Потушняком. Тут археологом зафіксоване землянкове житло прямокутної форми розмірами 3,2×2,5 м. Долівка житла знаходилася на глибині 1,4 м від сучасної поверхні і була викладена камінням, у деяких місцях — плоскими плитами. У північному куті житла розташовувалося вогнище розміром 0,5 м у діаметрі. У заповненні житла знайдено тільки кружальну кераміку, у тісті якої були домішки дрібнозернистого піску. Фрагменти кераміки походять від горщиків середньої величини з добре профільованими вінцями, плавно відігнутими назовні, заокругленими або косозрізаними краями вінець. За характером керамічного матеріалу Ф. Потушняк датував поселення IX століттям[13]. Засвідчено також шари культури алфелдської мальованої кераміки, ранньозалізної доби та давньослов'янського часу VIII—IX століть[10].

Відомі люди ред.

Народилися

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України: Оноківська сільська громада, Ужгородський район, Закарпатська область: с. Оріховиця. socialdata.org.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 19 травня 2024.
  2. ↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 19 травня 2024.
  3. ↑ Прогноз погоди в селі Оріховиця. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 19 травня 2024.
  4. ↑ а б в Відстані від села Оріховиця. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 19 травня 2024.
  5. ↑ Яроцька сільська рада. rada.info. Архів оригіналу за 18 травня 2024. Процитовано 19 травня 2024.
  6. ↑ Ферков О. В., Белей Н. А. Господарське освоєння Ужанщини у добу Друґетів // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія / М-во освіти і науки України; Держ. вищ. навч. заклад «Ужгород. нац. ун-т», Ф-т історії та міжнародних відносин; Редкол.: О. С. Мазурок (голова) та ін.; Відп. за вип. Н. П. Керецман. — Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2018. — Вип. 1 (38). — 132 с. — С. 84—90.
  7. ↑ Sebestyén Zsolt Rahonca, Оріховиця ’település Ungvártól ÉK-re’ // Kárpátalja helységnevei. — K. n., Nyíregyháza, 2020. — 528 lap. — L. 359-360. — ISBN 978-973-0-31294-2. (угор.)
  8. ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 21 травня 2024.
  9. ↑ Депутати Оноківської громади. Округ № 7. onokivska-gromada.gov.ua. Оноківська сільська громада. Архів оригіналу за 19 травня 2024. Процитовано 21 травня 2024.
  10. ↑ а б Село Оріховиця. onokivska-gromada.gov.ua. Оноківська сільська громада. Архів оригіналу за 24 лютого 2024. Процитовано 19 травня 2024.
  11. ↑ а б в Сирохман, 2000.
  12. ↑ а б в Парафія Святого Василія Великого, с. Оріховиця. mgce.uz.ua. Мукачівська греко-католицька єпархія. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 19 травня 2024.
  13. ↑ 20 квітня 2020. Археологічні студії Федора Потушняка. istoria.ko.net.ua. Карпатський об’єктив. Архів оригіналу за 7 липня 2022. Процитовано 19 травня 2024.
  14. ↑ М. І. Зимомря. Ігнат Андрій Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.

Джерела та література ред.

  • Сирохман М. Церкви України. Закарпаття = Churches of Ukraine Zakarpattia / М. Сирохман. — Львів : Мс, 2000. — С. 37. — 879 с.
  • Sebestyén Zsolt Rahonca, Оріховиця ’település Ungvártól ÉK-re’ // Kárpátalja helységnevei. — K. n., Nyíregyháza, 2020. — 528 lap. — L. 359-360. — ISBN 978-973-0-31294-2. (угор.)</ref>

Посилання ред.

  Це незавершена стаття з географії Закарпатської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
У Вікісловнику є сторінка Оріховиця.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оріховиця&oldid=42624618