Овчинников В'ячеслав Олександрович
Овчинников В'ячеслав Олександрович (29 травня 1936, Воронеж — 4 лютого 2019, Москва) — радянський і російський композитор, диригент. Лауреат премії Ленінського комсомолу (1977). Народний артист РРФСР (1986). Кавалер орденів Трудового Червоного Прапора (1971) і «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (1996).
| Овчинников В'ячеслав Олександрович | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 29 травня 1936[1][2][3] |
| Місце народження | Воронеж, РСФРР, СРСР |
| Дата смерті | 4 лютого 2019[4][2][3] (82 роки) |
| Місце смерті | Москва, Росія |
| Поховання | Троєкуровське кладовище |
| Громадянство | СРСР і Росія |
| Професії | композитор, диригент, кінокомпозитор |
| Освіта | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського (1962) і Академічне музичне училище при Московській державній консерваторії імені П. І. Чайковського |
| Жанри | опера, балет і симфонія |
| Нагороди |
    |
| vyacheslavovchinnikov.ru | |
Біографія
ред.Закінчив Московську консерваторію (1962) по класу композиції С. С. Богатирьова, а в 1965 — аспірантуру у Т. М. Хренникова.
Пише симфонічну та інструментальну музику, хорові та вокальні твори, опери і балети, романси, музику до спектаклів. Автор музики до багатьох кінофільмів, в тому числі — стрічок видатних режисерів: С. Бондарчука, А. Тарковського, А. Кончаловського.
Роботи композитора відзначені нагородами на міжнародних конкурсах. У 1967 році Англійське товариство міжнародних премій присудило В. Овчинникову велику золоту медаль за музику до кінофільмів.
На початку 70-х рр. створив музику до відновлених версій фільмів українського режисера Олександра Довженка: «Земля» (1930/1971), «Арсенал» (1928/1972), «Звенигора» (1927/1973), а також до фільму вдови О. Довженка — реж. Ю. Солнцевої «Золоті ворота» (1969) — про творчість О. Довженка.
В. Овчинников брав участь у роботі журі кількох міжнародних конкурсів (з різних спеціальностей). а також — у міжнародних музичних фестивалях.
В. Овчинников багато концертує як диригент, пропагуючи не лише свою музику, але й твори світової класики. Його концерти проходять в найкращих залах країни, з найкращими оркестрами та провідними музикантами світу. Грамзаписи диригента Овчинникова випущені фірмами «Viktor» (Японія), «Ariola» (ФРН), «Colombia» і «Capital» (США), «Мелодія» (СРСР) та ін.
Його досягнення відзначені почесними званнями, преміями і урядовими нагородами .
Фільмографія
ред.- «Звенигора» (1927, композитор відновлення, 1973)
- «Арсенал» (1928, композитор відновлення, 1972)
- «Земля» (1930, композитор відновлення, 1971)
- «Телеграма» (1957, к/м)
- «Коток і скрипка» (1960, реж. А. Тарковськоий)
- «Хлопчик і голуб» (1961, к/м, реж. А. Кончаловський)
- «Іванове дитинство» (1962, реж. А. Тарковськоий)
- «Перший вчитель» (1965, реж. А. Кончаловський)
- «Андрій Рубльов» (1966, реж. А. Тарковськоий)
- «Довге щасливе життя» (1966, реж. Г. Шпаликов)
- «Війна і мир» (1965—1967, реж. С. Бондарчука)
- «Дворянське гніздо» (1969, реж. А. Кончаловський)
- «Золоті ворота» (1969, реж. Ю. Солнцева)
- «Легенда»/ Legenda (1970, Польща—СРСР, реж. пол. Sylwester Chęciński)
- «Пес, сметана і труба» (1970, к/м)
- «Перша дорога» (1971, к/м)
- «Слухайте, на тій стороні»/«Дайсны цэргvvдээ сонсоцгоо» (1971, СРСР—Монголія)
- «Прийшов солдат з фронту» (1971, реж. М. Губенко)
- «Це солодке слово — свобода!» (1972, реж. В. Жалакявічус)
- «Аварія» (1974, реж. В. Жалакявічус)
- «Такі високі гори» (1974, реж. Ю. Солнцева)
- «Вони воювали за Батьківщину» (1975, реж. С. Бондарчука)
- «Степ» (1977, реж. С. Бондарчука)
- «Молодість з нами» (1978)
- «Багратіон» (1985)
- «Дорога до моря» (1985, к/м)
- «Співуча Росія» (1986)
- «Борис Годунов» (1986, реж. С. Бондарчука) та ін.
Примітки
ред.- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #134865723 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Musicalics
- ↑ https://www.gazeta.ru/culture/news/2019/02/04/n_12600115.shtml