Новопилипівка (Олександрія)
Новопилипівка — житловий масив у місті Олександрія, колишнє селище міського типу.
| Новопилипівка Олександрія | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 48°38′52″ пн. ш. 33°06′55″ сх. д. / 48.647764° пн. ш. 33.115337° сх. д.Координати: 48°38′52″ пн. ш. 33°06′55″ сх. д. / 48.647764° пн. ш. 33.115337° сх. д. | ||||
| Країна | Україна | |||
| Адмінодиниця | Олександрія | |||
| Телефонний код | 05235 | |||
| Головні вулиці | вул. 6 Грудня, вул. Комарова, Соборний проспект | |||
| Транспорт | ||||
| Залізнична інфраструктура | пл. Новопилипівка | |||
| Автошляхи | М 04, Т 1215 | |||
| Карта | ||||
Розташування ред.
Житловий масив Новопилипівка розташований на лівому березі річки Інгулець, на півдні Олександрії. На півночі сполучається з центральною частиною міста, а точніше з районом багатоповерхової забудови Тинда, від якого відокремлюється вулицею Гетьмана Мазепи (до 30 вересня 2022 року — вул. Героїв Сталінграду)[1], що є частиною автошляху міжнародного значення М04.
Історія ред.
На мапах ХІХ століття позначене невелике село Мала Пилипівка, що знаходилося на території мікрорайону Тинда, тобто трохи північніше від сучасної Новопилипівки, і розташовувалося на шляху до Звенигородки. Також побутували варіанти «Пилипівка, Ново- (Мало) Пилипівка». Засноване губернським секретарем Пилипом Гавриловичем Радуловичем. Після його смерті відійшла сестрам Гуковій і Кабузановій, які продали село Якову Звенигородському. На початку XX століття ним володів Григорій Якович Звенигородський. На півдні сучасної Новопилипівки знаходилися села Слань-Камень і Трапзон (Сторожевка), вони ж Бадина (нині — місцевість Бадина)[2].
Відповідно до Абеткового списку поселень Херсонської губернії за 1856 рік Новопилипівка налічувала 18 дворів і належала поміщику Звенигородському[3].
Новопилипівка отримала статус селища міського типу у 1961 році, на той час селище підпорядковувалося Олександрійській міській раді[4], пізніше було приєднане до міста Олександрія.
Опис ред.
Мікрорайон являє собою майже суцільну приватну малоповерхову житлову забудову, серед якої трапляється кілька крамниць. Більшість будинків збудовано за радянського періоду, до початку 1980-тих рр. У східній частині знаходиться колишній Олександрійський рудоремонтний завод[5] холдингу «Олександріявугілля». Північна частина Новопилипівки відокремлена від решти мікрорайону залізним насипом, по якому за радянського періоду проходила промислова залізнична гілка до рудоремонтного заводу.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Міська рада прийняла одразу кілька важливих для міста рішень. 1 жовтня 2022.
- ↑ Жахалова Надія. Околиці Олександрії: з історії виникнення поселень / Н. Жахалова // Вільне слово. — 2006. — 17 травня. — С. 3 ; Вільне слово. — 2006. — 24 травня. — С. 5 (короткі відомості про заселення околиць Олександрії Малої Березівки, Березівки, Войнівки спираються на праці краєзнавців, прізвища яких вказано в кінці публікації)
- ↑ Алфавитный список владельческим и другого ведомства селениям, состоящим в Александрийском уезде, составленный из сведений, доставленных земским судом в 1856-м году
- ↑ . Административно-территориальное деление союзных республик на январь 1965 года. Справочник. С. 282
- ↑ Історичні і сучасні фото заводу [Архівовано 5 грудня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |