Монголоїдна раса

Монголо́їдна раса (азійсько-американська раса) — одна з великих рас людства. Охоплює корінне населення Північної, Центральної, Східної, Південно-Східної Азії, Північної та Південної Америки. Відповідно представники монголоїдної раси називаються монголоїдами.

1. айн, 2. китаєць, 3. японка, 4. чоловік шіба, 5. маньчжур, 6. гольд, 7. ульч, 8. нівх, 9. бурят, 10. качин, 11. кореєць, 12. гілячка

Морфологічні ознаки

У 19 — середині 20 століття характерними ознаками великої монголоїдної раси науковці вважали такі:

• світла або темно-світла пігментація шкіри;
• малопрофільоване широке обличчя, виступаючі вилиці з подушками жиру;
• захист очей від підвищеної інсоляції, пилу, для чого служить вузький розріз повік, додаткова складка — епікантус, темна райдужка, густі вії;
• довге (якщо не стригти) пряме жорстке, темнопігментоване волосся;
• слабкий волосяний покрив на обличчі та тілі.

Типи і поширення монголоїдної раси

Виділяють дві головні підгрупи (контраст між якими викликаний дією фактора інфантилізації в перенаселених південних регіонах):

• північну (масивні, високі, світлошкірі, з великим обличчям і низьким склепінням черепа);
• південну (невисокі, смагляві з невеликим обличчям та високим лобом).

Всередині великої монголоїдної раси виділяють кілька рас:

• північноазійська — монголи, якути, буряти, евенки, евени тощо.
• арктична — чукчі, ескімоси тощо.
• далекосхідна — китайці і народи Китаю (за винятком півдня).
• південно-азійська — більшість етній Південного Китаю (тайські народи), народи Індокитаю, Бірми, островів Індонезії та Філіппін.
• американська — індіанці Північної та Південної Америки.

Яскраво вираженими представниками монголоїдної раси є монголи, перші постійні контакти європейців з якими датуються початком 2-го тисячоліття н. е. Класичними монголоїдами є також представники тюркських і монгольських народів Центральної Азії: буряти, алтайці і тувинці.

Вже у японців та південних китайців відчутним є домішка австралоїдної раси ^{[джерело?]}. Ще більшим вплив австралоїдів є у зовнішньому вигляді південно-азійської раси у мешканців Індокитаю, Індонезії та Філіппін.

Більшість населення Середньої Азії або має помітну монголоїдну домішку (узбеки), або ж є мішаним монголоїдно-європеоїдним типом (казахи).

У деяких груп росіян, особливо Сибіру, тобто в зонах контактування з монголоїдами, простежуються окремі монголоїдні риси.

Історія

Комплекс типових ознак монголоїдної раси чітко виявлений вже в палеоантропологічних знахідках часів мезоліту (близько 12 тисяч років тому). Спочатку населяли Східну Євразію, зовнішність відображає пристосування до умов пустель (пустеля Гобі).

На території України представники народів монголоїдної раси з'являються в часи Великого переселення народів з III століття н. е. Спочатку гуни, тюрки, пізніше болгари, хозари, що остаточно витісняють іраномовні народи з причорноморських і приазовських степів. За часів Київської Русі відомі печеніги, половці, монголо-татари. За часів Козацької доби в український степ переселяються ногайці. Найпізніше з монголоїдів в українські степи мігрують калмики.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 7., К., 1982, стор. 102