Вікіпедія

Махмуд Ейвазов

Махмуд Ейвазов
азерб. Mahmud Eyvazov
Ім'я при народженні Махмуд Багір огли Ейвазов
Народився 7 лютого 1808(1808-02-07)
с. Пірасора, Лерик, Талишське ханство
Помер 3 грудня 1960(1960-12-03) (152 роки)
с. Пірасора, Леріцький район, Азербайджанська РСР, СРСР
Країна  Азербайджанська РСР
Діяльність колноспник
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ейвазов.

Махмуд Багір огли Ейвазов (азерб. Mahmud Bağır oğlu Eyvazov; нар. після 1808 — пом. 1960) — відомий азербайджанський колгоспник — довгожитель (родом з гірського талиського села[1][2]). За офіційною радянською версією прожив близько 150 років[3][4][5] .За іншими даними, прожив 96 років.

Життєпис ред.

Дані про вік Ейвазова, жителя високогірного (2200 м над рівнем моря[6]) села Пірасора Леріцького району Азербайджану, вперше стали відомі після всесоюзного перепису населення СРСР у 1959 році. За офіційними даними, за рік перепису Махмуду Ейвазову було 150 років. Трудовий стаж Ейвазова також є рекордом — 135 років[6] .

За словами вчителя місцевої середньої школи в селі Пірасора Енвера Агаєва, Махмуд Ейвазов був невисокого зросту, але доброї статури, середньої повноти, сивобородий, з розумними очима і рухливим обличчям. Був він дуже балакучим і ласкавим. Ніколи не користувався окулярами та не скаржився на зір. Щоправда, існували проблеми зі слухом. Не визнавав протезів, хоч у роті не залишилося зубів. Затверділі ясна чудово справлялися навіть із шашликами з баранини[7] .

У житті не вживав спиртного, не курив магазинні цигарки, а ретельно м'яв у пальцях махорку і засипав її в довгу курильну люльку. Вона нещадно диміла, що викликало в організаторів офіційних церемоній нудоту та сльози. Тому Махмуда довго вмовляли перейти на «Казбек». За словами довгожителя, він « ніколи не пив, не курив і не брехав»[8] .

Указ Президії Верховної Ради СРСР № 234/88 від 27 березня 1956 року "Відзначаючи велику трудову діяльність у колгоспному виробництві та у зв'язку зі 148-річчям від дня народження, нагородити члена сільськогосподарської артілі «Комсомол» Леріцького району Азербайджанської РСР тов. Ейвазова Махмуда Багір огли орденом Трудового Червоного Прапора опубліковано 28 березня 1956 року в центральних газетах[9] .

В 1957 році Ейвазов ще працював у високогір'ї в колгоспі «Комсомол»[10] .

У 1958 році Енвер Агаєв як перекладач супроводжував Махмуда Ейвазова під час його півторамісячного перебування в Москві. Тут Махмуд зустрічався із представниками 11 іноземних делегацій, яких цікавив феномен довгожительства. Зарубіжні гості з цікавістю розглядали його, ставили йому безліч питань.

У тому ж році в будинку Махмуда Ейвазова встановили радіоприймач . З його ініціативи у селі Пірсора збудували школу. Він був нагороджений Золотою медаллю ВДНГ СРСР . Усі нагороди разом із каракулевою папахою, подарованою йому маршалом Климентом Ворошиловим і килимом — приданим його матері, зберігаються як безцінні експонати в Леріцькому історико-краєзнавчому музеї.

 
Марка СРСР 1956 з помилкою: Мухамед замість Махмуд

Біографія Махмуда Ейвазова була покладена в основу роману «Син гір» азербайджанського письменника Мамедгусейна Алієва (книга була вперше видана 1977 року). Будинок Махмуда Ейвазова входить до чотирнадцяти туристичних визначних пам'яток в Леріцькому районі Азербайджану[11] .

Помилка у поштовій марці ред.

На честь довгожителя в 1956 році була випущена поштова марка[12] . Марка виявилася з помилкою — було вказано ім'я «Мухамед» замість «Махмуд». Перш ніж помилку помітили та надрукували виправлений тираж, кілька тисяч марок з помилкою потрапили до поштових відділень[13] .

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Clifton, John M. and others. Социолингвистическая ситуация талышей в Азербайджане / Sociolinguistic Situation of the Talysh in Azerbaijan. — SIL International, 2005. — С. 11. — 33 с. (Села Чайруд, Пірасора та Тінгедулан — талишські села)
  2. ↑ Список населённых мест Бакинской губернии // Списки населенных местностей Российской империи. По Кавказскому краю. Бакинская губерния. — Тифлис, 1870. — Т. LXV. — С. 49.
  3. ↑ 116 лет без женщин — Чтоб мы так жили // Комсомольская правда
  4. ↑ Журнал огонёк. 1956. № 24. Июнь
  5. ↑ Ему 150 лет — документальний фільм (копія на youtube)
  6. ↑ а б Секрет долголетия // «Диво» книга рекордов
  7. ↑ TolishPress.org - ДОЛГОЖИТЕЛИ ТАЛЫША : МАХМУД ЭЙВАЗОВ. tolishpress.org. Процитовано 13 березня 2020.
  8. ↑ Новая Газета | Какие наши годы?
  9. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР // Правда : газета. — 1956. — № 88. — Число 28 (3). — С. 1.
  10. ↑ проф. П.Аггеев, проф. Е.Андреева-Галанина, проф. В.Башенин и др. Книга о здоровье / ред. член-корр. АМН СССР Д.А.Жданова. — Москва : Медгиз, 1959. — С. 347. — 448 с. — 150000 прим.
  11. ↑ Туризм в Азербайджане. Архів оригіналу за 21 червня 2006. Процитовано 22 жовтня 2022.
  12. ↑ Большой филателистический словарь.
  13. ↑ Марка «148-летний колхозник» 1956 года (рос.). Нумизмат Онлайн. 11 березня 2014. Архів оригіналу за 21 січня 2019. Процитовано 20 січня 2019.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Махмуд_Ейвазов&oldid=40587864