Лехітські мови

Лехітські мови — секція західнослов'янських мов, що містить три живі мови в Центральній Європі, головно в Польщі, а історично також у Брандербурзі, Мекленбурзі та Західній Померанії, тобто на північному сході Німеччини. Лехитські мови існували на території, де мешкали лехітські племена.

Лехітські мови
Походить з	Лехітські племена
Кількість носіїв мови	40 000 000 осіб (21 століття)
Лехітські мови у Вікісховищі

Мапа розселення лехітських племен

До лехітських мов належать:

• Польська — (ISO 639-1 код: pl, ISO 639-2 код: pol)
• Померанська
  • Кашубська — (ISO 639-2 код: csb)
  • Словінська †
• Сілезька (ISO 639-3 код: szl)
• Полабська † — (SIL код: pox)

Рисами лехітських мов є:

• Мутація праслов'янських ě, e, ę перед альвеолярними приголосними (звук, під час вимовляння якого язик торкається до піднебіння біля альвеол) в a, o, ą, ǫ.
• Перехід праслов'янських dj, gě, gi у dz [ʒ], dze [ʒe], dzy [ʒj].
• Відсутність переходу g → h.
• Наявність носових голосних.
• так зване четверте пом'якшення задньопіднебінних звуків у польській та кашубській мовах.

Термін лехітський походить від старої назви *lěchy для лехітських народів (на відміну від *čěchy, яке стосується до чехів).

Див. також

• Ізоглоса кентум-сатем
• Лехітська переголосовка