Лассальянство (нім. lassalleaner) — течія в робітничому русі, яка виникла на початку 1860-х в Німеччині. Отримала назву від імені свого основоположника Фердинанда Лассаля.

Фердинанд Лассаль — засновник лассальянства (1860 р.)

Базовими засадами течії стали гасла програми Всезагального німецького робітничого союзу, який був заснований 1863 року.

Прибічники ідеології (лассальянці) вважали державу вічною, надкласовою категорією, заперечували класову боротьбу і революцію. У період Першого Інтернаціоналу лассальянство істотно перешкоджало марксизму в німецькому робітничому русі, а також ставало на заваді створенню пролетарської партії в Німеччині.[1][ангажоване джерело]

Ряд положень лассальянства увійшли до Готської програми, пізніше розкритикованої Карлом Марксом у своїй праці, який вважав одним з головних завдань німецького пролетаріату подолання впливу лассальянства[2].

З критикою також виступали Фрідріх Енгельс та Володимир Ленін.

Напруженість між ласалізмом і марксизмом у Сполучених Штатах пізніше привернула увагу в «Історії робітничого руху в Сполучених Штатах» Філіпа С. Фонера, том II, та в «Лівих у Європі» Девіда Кота. Кауте стверджував, що марксисти у Європі отримали перевагу над ласалізмом після смерті Лассаля 1864 року.[3]

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Лассальянство. Українська радянська енциклопедія в 12 т. Т.6: Куликів — Мікроклімат. — Київ, 1981. — С. 70
  2. Critique of the Gotha Programme, Karl Marx, 1875. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 10 вересня 2020.
  3. David Caute, The Left in Europe, World University Library [imprint of McGraw-Hill], Wallop, Hampshire, England, 1966, 53.

Література

ред.