Вікіпедія

Ландскнехт

Ландскне́хт (від нім. Landsknecht — буквально — «слуга країни», від Land — «країна» та Knecht — «батрак», «солдат») — німецький найманий піхотинець в XV—XVII століттях, що прибував на військову службу із власною зброєю. Військо ландскнехтів комплектувалося зі зубожілого дворянства, ремісників, селян і містян. Вперше ландскнехти з'явилися у Швабії (Південна Німеччина), де спочатку так звані найманці зі своєї країни; надалі ландскнехтами стали називати й іноземних найманців. З XVI століття ландскнехти набули широкого поширення у Франції, Австрії, Іспанії, німецьких, італійських та інших державах. Загони ландскнехтів блукали Західною Європою й наймалися до того, хто більше платив.

Ландскнехти. Картина Данієля Гопфера. Початок XVI століття
Прапороносець б'ється з ландскнехтами
Німецькі типи першої половини XVI ст. (ландскнехти в нижній частині). Малюнок 1882 року
Див. також: Кнехт (значення)

Термін «ландскнехт» вперше був введений у вживання близько 1470 Пітером ван Хагенбахом, військовим командиром бургундського герцога Карла Сміливого.

Комплектування ред.

Війська найманців — ландскнехти та рейтари, що набули поширення в Європі з кінця XV ст. до початку XVIII ст. — з'явилися перехідною ланкою від лицарської кінноти середньовіччя до регулярних армій нового часу, що комплектувалися рекрутами.

Ландскнехт наймався в основному з представників нижчого стану (бідноти) на противагу лицарям-дворянам, хоча останні нерідка займали пости вищих офіцерів в підрозділах ландскнехту. Наймання здійснювалося на певний термін (від 3 місяців до 1 року) і проводився особами, що отримали спеціальний патент від монарха.

Різними заходами, головним чином матеріальними подачками, фізичними методами дії, загрозою воєнного суду, що засуджував ландскнехтів за боягузтво і невиконання наказів до суворих покарань аж до страти, начальники ландскнехтів добивалися від них сліпої покори, стійкості й завзятості в бою. В цілому ж тверда свідома дисципліна в ландскнехтів була відсутня. Під час воєн і походів вони займалися грабежами та мародерством. Рухомі жагою наживи, ландскнехти розоряли зайняті міста і села, виявляли виняткову жорстокість стосовно мирного населення. Награбоване майно розподілялося між рядовими ландскнехтами та їхніми начальниками. У зв'язку з цим в період Тридцятирічної війни стали прозивними такі слова, як «банда» (загін ландскнехту) і «мародер» (прізвище одного з капітанів ландскнехту). Вважалося також, що ландскнехт заробляв у місяць більше, ніж фермер за рік.

Починаючи з 2-ї половини XVII століття через поступовий перехід європейських держав до постійних національних армій ландскнехти були скасовані.

Тактика ред.

Військо ландскнехтів складалося з полків, які підрозділялися на значки. У полку їх було від 10 до 16, в окремих випадках до 18. Значок зазвичай складався з 300—400, інколи 500—600 чол., у тому числі 50 стрільців-аркебузирів, більшість же були пікінерами (інші були озброєні алебардами, мечами, в тому числі дворучними мечами «для поля» — еспадонами та фламбергами). Полки та значки були організаційно-адміністративними одиницями та не мали тактичної самостійності.

У бою ландскнехти діяли великими масами, як правило, в зімкнутому бойовому порядку (строю) у вигляді однієї великої чотирикутної колони; застосовувалося також шикування клином або трикутником. Застосовували тактику використання підрозділів verlorene Haufen (нім. загублений підрозділ)[1]. Резерви були або відсутні, або украй слабкими й не могли істотно вплинути на хід бою.

Озброєння ред.

 
Озброєння ландскнехтів початку XVII століття: мушкет із сошкою, ґнотова трубка, берендейка з порохівницею, розрядник-тріскачка, кіраса, горжет, шолом-моріон, нагрудник, дюсак, алебарда, кацбальгер, протазан, піки. Гравюра з книги Kriegskunst zu Fuss Й. Я. Валльгаузена, 1615 р.

Характерним обладунком ландскнехтов були лати 3/4 (особливий тип неповного латного захисту) відомі також як «ландскнехтський обладунок».

Сучасність ред.

Термін «ландскнехт» в сучасній літературі інколи використовується як прозивна назва найманих військ, службовців за плату інтересам визначених кіл.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Forlorn Hope. 1911 Encyclopædia Britannica. Т. Volume 10. Процитовано 14 грудня 2023.

Джерела ред.

  • Радянська військова енциклопедія. «К-22» —ЛИНЕЙНЫЙ» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 4. — С. 565. — 656 с. — ISBN 00101-236. (рос.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ландскнехт&oldid=42755783