Ландграф (від нім. Landgraf — «граф» там де «земля», «країна»; лат. Comes Provincialis ) — у середньовічній Німеччині титул князів[1], положення яких було схожим на положення герцогів. На них лежав обов'язок не тільки у своєму графстві, а й у більш обширній області: підтримувати мир, а в разі війни давати кому потрібно збройне прикриття. У такому сенсі цей титул належав тільки Тюрингії та Ельзасу, але його носили і багато інших князів, які не мали таких повноважень.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. за ред. академіка АН УРСР О. С. Мельничука, «Словник іншомовних слів», м. Київ, 1985 р., стор. 479.