Кянсуйське ідикутство

	甘州回鹘 ; Кянсуйське ідикутство
	Ганьчжоуське ідикутство: історичні кордони на карті
Столиця	Сандібі
Мови	давньоуйгурська; середньокитайська
Релігії	маніхейство; буддизм
Форма правління	монархія
Історія
- Засноване	870
- підкорено Західною Ся	1036

Кянсуйське (Ганьчжоуське) ідикутство — середньовічна уйгурська феодальна держава в Центральній Азії.

Історія ред.

Після розгрому Уйгурського каганату киргизами з 840 році низка родів (в подальшому відомі як жовті уйгури) рушило на південь. Невдовзівони оселилися у префектурі Гань, де 848 року за допомогу у війнах проти каганів Уге і Енянь отримали від танського імператора Сюань-цзуна статус союзного племені.

До 870 року сформувалася в якості державного утворення, зберігаючи залежність від імперії Тан. Нова внутрішня криза в імперії, що почалася у 874 році, сприяла розширенню самостійності ідикутства. У 881—882 роках загони уйгурів опанували префектурою Гань (частина сучасної провінції Ганьсу). У 894 році ідикутство звільнилося від танської залежності. В наступні роки відбувається розширення володінь в умовах подальшого занепаду імперії Тан.

У 910 році почалася війна з державою Цзіньшань, яке утворилося на місцеколишнього танського військового округа Гуї-і. У 911 році уйгури змусили Чжан Ченфена, тянцзі (володаря) Цзіньшаня, визнати свою зверхність. У 916 році нова династія в Цзіньшані — Цао — підтвердило угоду 911 року.

У 924 році післясмерті ідикута Ормузда починається боротьба за владу між його синами, де перемогу здобуває Адрук. Цим у 925 році скористалося Цзіньшаня, що скинуло залежність від Кянсуйського ідикутства. У 926 році було укладено між державами рівноправний мирний договір. В подальшому ідикути намагалися зберігати мирні відносини із сусідами.

У 961 році визнає зверхність імперії Сун, що спричинило політичне й військове напряження з Діннань цзєдуши. У 1003 році починає велика війна з тангутами. Спочатку успіх був на боці уйгурів. У 1008 році ідикутське військо знову завдало поразки військам Діннань цзєдуши. Але невдовзі ідикутство зазнало тяжкого удару від держави Ляо.

Проте у 1009 році ідикут Лушен захопив префектуру Лян.Наступногороку військаЛяо знову завдали поразки уйгурам. У 1010-х роках відбувається замирення з Ляо і Діннань цзєдуши

У 1020-х роках починаються новівійни з Ляо. Послабленням ідикутства користуються тангути, що 1028 року перейшли у наступ. Війна з перемінним успіхом тривала 8 років. У 1036 році Кянсуйське ідикутство було знищено державою Західна Ся.

Після цього уйгури мігрували на захід і оселилися між Дуньхуаном та Цайдамом. Їх нащадки сьогодні відомі як західні уйгури.

Територія ред.

Охоплювала землі Чжан'є, Увей, Цзюцюань, Ланьчжоу, західний район сучасного Нінся.

Устрій ред.

На чолі стояв ідикут або ідук-кут (варіанти перекладу — «святе багатство»; «слава»; «володар удачі») з уйгурської династії Едіз або Яглакар. Втім можливо це був духовний титул, а політичним або військовим — каган (часто — шуньхуа-каган).

Ідикути ред.

Ормузд (Хуайцзянь) (894—924)
Адрук (924—933)
Цзінцюн (933—975)
Більге (Мілі'е) (975—983)
Лушен (983—1003)
Гуйхуа (1003—1016)
Туньшунь (1016—1023)
Гуйчжун (1023—1028)
Баого (1028—1036)

Економіка ред.

Основу становили ремісництво і скотарство, частково землеробство. У значній кількості вирожували коней, верблюдів, овець, велику рогату худобу. Уйгури були майстрами обробки шкір, виготовлення з них одягу та взуття. З огляду на розташування певнеизначення мала посередницька торгівля.

Культура ред.

Основною релігією був буддизм, частково маніхейство.

Джерела ред.

Drompp, Michael Robert (2005), Tang China And The Collapse Of The Uighur Empire: A Documentary History, Brill
Millward, James A. (2007), Eurasian Crossroads: A History of Xinjiang, Columbia University Press
Xiong, Victor (2008), Historical Dictionary of Medieval China, Scarecrow Press, ISBN 978-0810860537
Golden, Peter B. (2011), Central Asia in World History, Oxford University Press