Кравченко Олексій Ілліч
Кравченко Олексій Ілліч (30 січня (11 лютого) 1889, Покровська Слобода, (тепер-м. Енгельс), Саратовська губ., Російська імперія — 31 травня 1940, Ніколіна гора, Московська обл., СРСР) — російський та радянський графік, живописець, фотограф, один з найвидатніших романтичних живописців і колористів свого покоління, послідовник Сезанна.[8]
| Кравченко Олексій Ілліч | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Народження |
30 січня (11 лютого) 1889[1] Енгельс, Novouzensk Districtd, Самарська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 31 травня 1940[2][3][…] (51 рік) | |||
| Москва, СРСР | ||||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | |||
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР | |||
| Діяльність | художник, рисувальник, художник-гравер, унаочнювач, графік, ілюстратор, художник-декоратор | |||
| Вчитель | Павлов Іван Миколайович | |||
| Роботи в колекції | Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[5], Національна галерея Вірменії, Міський музей (Амстердам)[6] і Print Collectiond[7] | |||
|
| ||||
 Кравченко Олексій Ілліч у Вікісховищі | ||||
Сім'я, ранні роки, навчання ред.
Хоча у більшості джерел зазначається, що Кравченко народився у селянській родині, насправді він походив з родини землевласників, які, ймовірно, були частиною великої міграційної хвилі українців у райони Нижнього Поволжя.[9]
Батько майбутнього художника походив з сім'ї землевласників Кравченко, родове гніздо яких знаходилося на розі вулиць Новоузенській і Лінійній. Мати — з сім'ї Россошанських, Якова Івановича і його дружини Євдокиї Федорівни. Імовірно, вони займалися торгівлею бакалією, мали прибуткові будинки.[10]
У 1890 році помирає батько — Ілля Олексійович. Всі турботи по вихованню і освіті сина лягли на плечі матері та її батьків.
У 1900—1904 вчився в Духовному училищі[8], по іншим джерелам-У 1902 році поступив в Московське приватне реальне училище, але по рекомендації вчителів, які помітили талант хлопця до малювання, вирішив вступити до Московського училища живопису, скульптури та зодчества. У 1904 році, витримавши великий конкурс, 27 осіб на одне місце, почав навчання. Вчився під керівництвом С. В. Іванова, К. А. Коровіна і В. А. Сєрова.
У 1905 році у зв'язку з тимчасовим закриттям училища, виїхав до Мюнхена, де займався в школі-студії Шимона Холлоши.
У 1906 відновив заняття в МУЖСЗ, яке закінчив в 1910 (у 1908 отримав премію І. І. Левітана по живопису).
Період до 1917 року ред.
На початку 1910-х Кравченко подорожує по Італії і Греції з метою вивчення монументального мистецтва. Його пейзажі, написані під час подорожі, були високо оцінені в 1911 на виставках СРХ, «Світу мистецтва». Деякі роботи були куплені Ермітажем.
У 1912 стає членом МТХ, деякі твори придбані Румянцевським музеєм і Третьяковською галереєю. Був відправлений АХ в творчу поїздку до Індії і на Цейлон.
У 1914 році в Москві знайомиться із землячкою — Ксенією Степанівною Тіхоновою, яка вчилася в Москві на Вищих жіночих курсах Герьє. Донька купця, згодом явного Саратовської міської думи Степана Григоровича Тіхонова та .Олени Василівни, уродженої Кобзар.Майбутня теща художника належала до сім'ї Кобзарів, одному з найвідоміших прізвищ Покровської слободи, досить сказати, що одна з вулиць нинішнього Енгельса мала назву Кобзаревої.[10]
У серпні 1915 році пара обвінчалася, 15 листопада 1915 року Олексія Ілліча мобілізують до армії. У складі Дворянського санітарного загону бере участь у Першій Світовій війні як художник-кореспондент і фотограф. Фотографії Кравченка цього періоду публікуються у московських журналах.
У серпні 1916 року народилася донька Наталія. Улітку 1917 року демобілізований з лав армії.
У період з 1915 до сер.1917 рр. їм написані, зокрема, картина «На човні. Околиці Покровського», виконані гравюри «Блискавка (Гроза на Волзі)», «Барки (на Волзі)», «Місто на Волзі».
Після 1917 року ред.
Після Більшовицького перевороту, у листопаді 1917 року Кравченко з сім'єю переїжджає до Москви. В березні 1918 року після звинувачень художника у «буржуазно-романтичному» напрямку творчості по розпорядженню наркома освіти А. В. Луначарського, Олексія Кравченко направляють до Саратова для керівництва справами образотворчого мистецтва. У Саратові Кравченко працював директором музею ім. Радіщева. Кращі досягнення цього часу — серія пейзажів Корольківських дач.
У 1919 році чекістами було заарештовано та страчено тестя художника.
Після візиту до Саратова Луначарського у лютому 1921, Кравченко знову переїхав до Москви. У подальшому працював в основному як гравер — в техніці ксилографії, офорту і ліногравюри — в різних жанрах від станкової гравюри і книжкової ілюстрації до малих форм (видавничі марки, екслібриси).
З 1925 року був ініціатором та членом об'єднання «4 мистецтва». У 1925 на Міжнародній виставці декоративного мистецтва і художньої промисловості в Парижі отримав Grand Prix.
У 1925—1926 роках побував у Італії та Франції.[11]
У 1926 році познайомився з відомим економістом, колекціонером, письменником та краєзнавцем О. Чаяновим. Кравченко створив цикл з десяти невеликих ксилографій-ілюстрацій до «Фантастичних повістей ботаніка Х» авторства О.Чаянова[12]. У цей же час за ініціативою Чаянова виник дачний кооператив на Ніколіной Горі, у якому в останні роки життя жив Кравченко. Чаянов був невдовзі репресований, книга залишилась невиданою, але ксилографії збереглися.
У 1929 році відвідав США, результатом поїздки стали між іншим малюнки Нью-Йоркських хмарочосів.
Загалом з 1923 по 1940 рік створив гравюри до творів двадцяти трьох російських, радянських і закордонних авторів, наприклад Ч.Дікенса, Е. Т. Гофмана, О. Пушкіна, М. Гоголя, О. Бальзака, С. Цвейга. Також писав живописні роботи, які ніде не демонстрував, побоюючись звинувачень у формалізмі.
У 1935 році призначений професором Московського інституту образотворчих мистецтв.
31 травня 1940 року помер у майстерні на Николіной Горі.
Творчий доробок ред.
За своє життя художник створив понад трьохсот живописних робіт, більше тисячі гравюр на дереві, близько двохсот офортів і величезну кількість малюнків[10].
Романтично-емоційні і експресивні, графічні твори Олексія Кравченка стали класикою радянського мистецтва. Виступав переважно як графік (у техніці гравюри на дереві і лінолеумі, офорту і малюнка). Охоче звертався також до темпери і акварелі. Розвивав принципи символізму і модерна в їх більш традиційному, опозиційному до авангарду ключі. Створив низку пейзажів різних країн (Російський пейзаж, 1908—1916; Індія, 1913—1914; Італія, 1910—1911, 1925—1926; Париж, 1926; По Кавказу, 1934). Працював також у жанрі соцреалізму (серії Життя жінки у минулому і сьогоденні, 1928; Мавзолей Леніна, 1930—1933; Днепрострой, 1930—1931). Живопис Кравченка менш офіційно відомий, просякнутий романтично-театральними нотами, відрізняється насиченістю фарб.(Венеціанський бенкет, 1919—1921; Поцілунок, 1930;).
В 1925—1929 роках опублікував мемуарні «Записи минулого».
Твори художника знаходяться у ДТГ, ДРМ, Метрополітен-музеї Нью-Йорку, Музеї ім Радіщева у Саратові,[10] приватних колекціях.
Галерея ред.
-
Кравченко О,І, Офорт -
Кравченко О.І. Голубий сон -
Кравченко О.І. Ілюстрація до "Мідного вершника" О.Пушкіна -
Кравченко О.І Ілюстрація до "Портрета" М.Гоголя
Родина ред.
Дружина- Ксенія Степанівна Тіхонова (по іншим джерелам-Тіханова) (1896—1980 гг.)-мистецтвознавець,.
Дочки Ліна (1911—1967 рр.) і Наталія (р. 1916 р.-?) — художниці.
Зять — Борис Преображенський (1910—1995 рр.) — художник, онука Олена (1943—2010 рр.) — скульптор.
Син Наталії — Олексій Кравченко (р. 1944 р.) — архітектор, його дружина Ганна (р. 1952 р.) — архітектор, викладач Строгановського училища. Їх дочка Ксенія (р. 1975 р.) займається живописом і керамікою, син Антон (р. 1986 р.) — архітектор.
Примітки ред.
- ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
- ↑ Кравченко Алексей Ильич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Sokolov M. N. Kravchenko, Aleksey // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2018. — ISBN 978-1-884446-05-4 — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T047928
- ↑ http://www.moma.org/collection/works/60348
- ↑ Russkaya grafika za gody revolyutsii 1917-1922
- ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/131622
- ↑ а б КРАВЧЕНКО Алексей Ильич. rusavangard.ru (рос.). Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 5 травня 2020.
- ↑ Розселення та еміграція українців у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. | Історія України (друга половина XVIII — початок XX століття), 9 клас. geomap.com.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 5 травня 2020.
- ↑ а б в г Гредченко, Анатолій (22.08.2017). Навстречу юбилею. Город и люди. Алексей Ильич Кравченко –художник, почетный гражданин города Энгельса. www.engels-city.ru (рос) . Администрация Энгельсского муниципального района. Архів оригіналу за 4 лютого 2018. Процитовано 5 травня 2020.
- ↑ Русские художники. Кравченко Алексей Ильич. www.artsait.ru. Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 5 травня 2020.
- ↑ Алексей Ильич Кравченко (1889-1940). История одного иллюстрационного цикла художника Алексея Кравченко : Неизданная книга ботаника Х. www.nasledie-rus.ru. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 5 травня 2020.