Клара Понтоппідан
Клара Понтоппідан, також Клара Вієт, народжена Расмуссен (*23 квітня, 1883, Копенгаген, Данія — †22 січня 1975, Копенгаген, Данія) — данська акторка театру і кіно. Переважно знімалася у німих стрічках. Лавреатка премії Боділ за найкращу жіночу роль 1958 року.
| Клара Понтоппідан | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||
| Народилася |
23 квітня 1883[1] Копенгаген, Данія | |||
| Померла |
22 січня 1975[1] (91 рік) Геллеруп, Гентофте, Копенгаген, Данія | |||
| Поховання | Ordrup Cemeteryd | |||
| Громадянство | Королівство Данія | |||
| Діяльність | автобіографка, кіноакторка, акторка озвучення | |||
| У шлюбі з | Carlo Wiethd і Poul Vilhelm Pontoppidand[2] | |||
| IMDb | nm0690702 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
 Клара Понтоппідан у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
Клара Расмуссен народилася в родині копенгагенського торговця Едуарда Гейнріха Расмуссена (1857-1901) та його дружини Сари Вільгельміни Кароліни Браммер (1859-1935). У 1892 році Клара поступила до Данської королівської балетної школи. Уперше вийшла на сцену 1901 року. Пізніше також навчалася в школі сценічного мистецтва Королівського театру. У 1905—1925 роках працювала в театрі Дагмар (дан. Dagmarteatret), а також короткий час у Театрі Александри[en]. З 1925 і до 1974 року виступала в Королівському театрі Данії.
Серед найвідоміших театральних ролей Клари Понтоппідан Саломея у постановці п'єси Кая Мунка «Ідеаліст» (1928), головна роль у виставі за п'єсою К'єлля Абелля «Анне Софі Гедвіг», роль пані Грузен у виставі «Parasitterne» за твором Карла Еріка Сої (1945).
Клара Понтоппідан є єдиною данською акторкою, яка знімалася в кіно протягом 70 років. Її дебютом став короткий фільм 1902 року, знятий Петером Ельфельтом, де вона з іншим студентом балету виконує па-де-де. Першим художнім фільмом, у якому вона знялася, став короткий фільм 1910 року, створений компанією «Regia Kunstfilm». Успіх у глядачів їй принесла робота в компанії «Nordisk Film», що туди вона перейшла 1911 року. Вона знялася в кількох стрічках режисера німого кіно Аугуста Блома, зокрема «Остання жертва білої работоргівлі» («дан. Den hvide slavehandels sidste offer») (1911), «Спокуси великого міста» (1911), «Вампір-танцюрист» (1912). Ці стрічки принесли їй світову відомість.
Перший шлюб взяла з актором Карло Вієтом[en], з яким розлучилися 1917 року. Вдруге одружилася з лікарем Повлом Понтоппіданом (1889—1953).
На честь Клари Понтоппідан названо вулицю в Копенгагені — дан. Clara Pontoppidans Vej.
Вибіркова фільмографія ред.
У данському кіноархіві зберігається 55 німих фільмів, у яких зіграла Клара Понтоппідан. Також вона знялася у 14 озвучених стрічках. Останньої стрічкою була комедія 1972 року «Takt og tone i himmelsengen», де вона зіграла другорядну героїню[3].
- Портрет Доріана Грея (1910)
- Відьми (1922)
Також знялася в двох фільмах режисера Карла Дреєра:
- Сторінки з книги Сатани (1921, 4-тий епізод), дружина телеграфіста
- Одного разу (1922), головна роль принцеси Іллірії
Нагороди ред.
- Премія Боділ 1958 року за найкращу жіночу роль у фільмі «Небажана жінка» (дан. En kvinde er overflødig)
- Театральна премія «Teaterpokalen[da]» (1958)
- Tagea Brandt Rejselegat[en] (1937)
Примітки ред.
- ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Dansk Biografisk Leksikon, 3. udgave — 3 — 1984.
- ↑ Clara Pontoppidan. danskefilm.dk(дан.)
Джерела ред.
- Birgit Granhøj. Clara Pontoppidan. carlthdreyer.dk(англ.)
Посилання ред.
- Клара Понтоппідан на сайті IMDb (англ.)
- Фільмографія. Клара Понтоппідан. KinoFilms.ua
|
Це незавершена стаття про данського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |