Клавдієво-Тарасове
Кла́вдієво-Тара́сове — селище Бучанського району Київської області. Входить до складу Немішаївської селищної громади. Засновано в 1903 році. Розташоване за 10 км від Бородянки та за 17 км від Бучі. Через селище пролягає залізниця Київ — Коростень.
| селище Клавдієво-Тарасове | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Київська область | ||||
| Район | Бучанський район | ||||
| Громада | Немішаївська селищна громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | 1903 | ||||
| Колишня назва | Клавдієве | ||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Площа | 5 км² | ||||
| Населення | ▲ 5049 (01.01.2020)[1] | ||||
| Густота | 1010 осіб/км²; | ||||
| Поштовий індекс | 07850—07851 | ||||
| Телефонний код | +380 4577 | ||||
| Географічні координати | 50°34′57″ пн. ш. 30°00′19″ сх. д. / 50.58250° пн. ш. 30.00528° сх. д.Координати: 50°34′57″ пн. ш. 30°00′19″ сх. д. / 50.58250° пн. ш. 30.00528° сх. д. | ||||
| Водойма | Річка Здвиж
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Клавдієве | ||||
| До райцентру: | |||||
| - залізницею: | 13 км | ||||
| - автошляхами: | 15 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Карта | |||||
  Клавдієво-Тарасове | |||||
 Клавдієво-Тарасове | |||||
| |||||
|
| |||||
Археологічні знахідки ред.
Науковці Інституту археології НАН України у 2007 р. відкрили 7 нових різночасових археологічних пам’яток на відтинку між селищем Клавдієво-Тарасове і селом Миколаївка. Найраніші матеріали датувалися добою бронзи, а це більше 4 тис. років тому. У 2020 році дослідження продовжили через коригування проєкту. У результаті науковцям вдалося виявити ще 8 об’єктів археології[2].
Історія ред.
Селище Клавдієве засноване у 1903 році. Його виникнення пов'язане з початком будівництва залізниці Київ — Ковель. У 1900 році одночасно розпочались будівельні роботи на всіх дільницях майбутньої лінії залізниці. В 1902 був споруджений роз'їзд 45-а верста (майбутня станція Клавдієве), до якого вела одноколійна лінія. У 1908 році — після побудови на залізниці другої колії, а також з відкриттям станційних вокзалів — роз'їзди 39-а верста та 45-а верста були перейменовані у станції відповідно Немішаєве-I і Немішаєве-II — на честь начальника Південно-Західної залізниці Клавдія Семеновича Немішаєва. З розширенням поштових та товарних перевезень неминуча плутанина примусила в 1913 році перейменувати станцію Немішаєве-II в станцію Клавдієве.
У 1910 р. у Клавдієво побудовано мисливський будиночок прем'єра Російської імперії П. Столипіна, який зберігся[3].
Після Жовтневої перевороту нова влада вирішила викреслити ім'я царського міністра із назв станцій — Немішаєве та Клавдієве перейменували відповідно у станцію Шевченкове та станцію Тарасове. Але Наркомат шляхів сполучення нових назв не затвердив, і станціям повернули старі. Проте назву Тарасове вирішили все ж залишити для селища — так на карті з'явилося Клавдієво-Тарасове[4].
В містечку збереглася могила на місці бою повстанців отамана Орлика з більшовиками в 1921 р.[3]
На 1926 рік у селищі налічувалося 155 домоволодінь на 176 садибах, населення становило 730 осіб.
У 1942—1943 pp. тут діяла підпільна група на чолі з І. О. Поляковим. У липні 1943 року в лісах поблизу Клавдієво-Тарасового було створено 1-й Бородянський партизанський загін, якому місцеві жителі надавали велику допомогу. В боях проти нацистів у селищі загинув партизан М. П. Макійчук. Тепер зупинка на 53 км залізниці має назву Макійчукове. У німецько-радянській війні брало участь 1053 жителі, майже всі вони нагороджені орденами й медалями СРСР.
В «Історії міст і сіл Української РСР» про Клавдієво-Тарасове початку 1970-х було подано таку інформацію:
Клавдієве-Тарасове - селище міського типу (з 1938 p.), розташоване за 10 км від районного центру. Залізнична станція Клавдієве. Населення - 5200 чоловік. У селищі працюють фабрики: меблева, ткацька, ялинкових прикрас. На цих підприємствах зайнято понад 700 робітників. На території селища є середня школа, вечірня середня школа, клуб, бібліотека, лікарня. За 2 км від селища розташована обласна протитуберкульозна лікарня[5].
Промисловість ред.
Персоналії ред.
- Александрук Валерій Євгенович — український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Нігерії.
- Куровська Ілона Анатоліївна (1977-2022) — українська науковиця, доктор юридичних наук, волонтерка, що загинула під час російського вторгнення в Україну.
- Матвієнко Микола Миколайович — старший солдат резерву, стрілець-навідник батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Загинув у зоні АТО.
- Несін Валентин Антонович — відомий в Україні та за її межами палеотериолог.
- Павлюк Вадим Антонович — український радянський діяч.
- Рибалко Олександр Леонідович — український джерелознавець, історик культури, редактор, мовознавець, перекладач. Багаторічний автор і редактор часопису «Пам'ятки України».
- Телюк Ігор Володимирович (1979—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Фото ред.
Примітки ред.
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
- ↑ Археологи Академії виявили на Київщині стоянки давніх людей віком понад 10 тис. років. Архів оригіналу за 23 Жовтня 2021. Процитовано 24 Жовтня 2021.
- ↑ а б Парнікоза, Іван. Клавдієво-Тарасове смт. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. М. Жарких. Архів оригіналу за 16 Листопада 2020. Процитовано 08.11.2020.
- ↑ Історія Клавдієвого. Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 4 вересня 2010.
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 Грудня 2016. Процитовано 11 Грудня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Посилання ред.
- Облікова картка[недоступне посилання з квітня 2019]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |