Вікіпедія

Квени

етнічна група

Кве́ни (квен. kvääni, норв. kvener, швед. kväner, фін. kveeni, півн.-саам. kveanat) — народ, що проживає на півночі Норвегії. Рідна мова — квенска; квенами використовуються також фінська, норвезька та саамські мови.

Квени
прапор квенського народу
Кількість 10 000[1]—60 000
Ареал Норвегія (Трумс, Фіннмарк)
Раса європеоїди
Близькі до: Фінни, турнедальці (торнедальці, турнедальскі фінни)
Мова Квенська[2] / фінська, норвезька, саамські.

Загальні відомості ред.

Квени мешкають у північних норвезьких провінціях (фюльке) Фіннмарк та Трумс, в районах Порсангер-фьорду, Варангер-фьорду і Альта-фьорду.

У 2005 році квенська мова, відповідно до Європейської хартії регіональних мов, визнана мовою національної меншини. По суті являє собою діалект фінської мови; чисеність носіїв квенскої мови за різними оцінками становить від 2 до 8 тисяч осіб.

На теперішній час всі квени знають також і норвезьку мову.

Історія ред.

 
Доїння північного оленя, кінець XIX століття. Сьор-Варангер, Північна Норвегія. Чоловік-квен і жінка — інарі-саамі

Перші фінські поселенці осіли на півночі Норвегії ще у XVI столітті. У XVII столітті 1,5 тисячі фінів потрапили в Норвегію для розробки лісових масивів у долині річки Гломма. Поступово вони змішалися з місцевим населенням. Наступна, численніша хвиля фінських емігрантів з'явилася у Фіннмарку і Трумсі у XVIII—XIX століттях. Тут вони змішалися з норвежцями і саамами, давши початок норвезьким квенам.

Мова квенів мало відрізняється від фінської. Більшість з них зайнято у сільському господарстві і рибальстві. Значний міський прошарок квени становлять тільки в місті Вадсьо (фюльке Фіннмарк). В даний час число квенів постійно скорочується через сильну асиміляцію норвежцями.

Походження терміну ред.

Походження терміну «квен» достовірно не встановлено. Перші згадки відносяться до IX—XIII століть та містяться у староанглійських та ісландських джерелах:

  • Оттар, норвезький мандрівник, чия розповідь була записана за наказом короля Вессекса Альфреда Великого;
  • Сага про оркнейців, де є розповідь про подорож Нора[no] з Квенланда до Тронгейму;
  • Сага про Егілє, де є розповідь про подорож Торольва з Намдалена до Квенланду;
  • у літописі згадується розорення квенами у 1271 році Холугаланда.

Більшість згадок про квенів так чи інакше пов'язане з певним місцем в Норвегії.

Основних теорій походження терміна три. Найбільш широко приймається теорія, вперше запропонована Юко Вахтолою[fi][3][4], який пов'язує слово з давньоскандинавським «hvein» — «земля боліт»[5].

За іншою теорією, з давньоскандинавської мови слово «kven» може бути перекладено як «жінка». Прагерманські *kwinōn, *kunōn; *kwēni-z, *kwēnō, які означають «жінка», перетворилися в kona; kvǟn, kvān, kvɔn; kvendi; kvenna, kvinna у давньоскандинаській[6]. В результаті, Квенланд часто перекладається на латину як Terra Feminarum («земля жінок») і згадується в джерелах з 1075 року. При цьому джерела, що описують Terra Feminarum, добре знайомі з географією Норвегії, згадують Тронгейм та Холугаланд. Ще одна згадка північної «землі жінок» міститься у ісландському рукопису XIV століття у вигляді kuenna land «на північ від Індії»[7].


Третя версія зводить слово до саамських мов, де є слово що подібно звучить — kainuu. У північносаамській слово Gáidnu означає мотузку з коренів для човна або рибальської сітки, Gáidnulaŝ означає незграбну людину, Geaidnu — шлях або дорога[8]. У ранніх саамських словниках Kainolats/Kainahaljo означало норвежця або шведа, а Kainahalja — норвежку або шведку, або селянина. Поблизу від Торніо також є поселення, яке іноді іменується Cainho[9].

Цікаві факти ред.

Національна мова квенів, що включає в себе чимало слів із фінської, шведської та норвезької мов, була використана британським вченим і письменником Джоном Роналдом Руелом Толкіном для створення у 1915 році вигаданої «ельфійської» мови квенья[10].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Kvensk språk, hva er nå det («Про мову квенських фінів»). Архів оригіналу за 23 Жовтня 2017. Процитовано 11 Березня 2018.
  2. ↑ Ethnologue report for language code: fkv. Архів оригіналу за 3 Лютого 2013. Процитовано 11 Березня 2018.
  3. ↑ Vahtola, J. (1994), Kvenerne — vem var de ursprungligen? In: Torekoven Strøm (eed.), Report from the seminar «Kvenene — en glemt minoritet?» 14.11.94 at the University of Tromsø/Tromsø Museum.
  4. ↑ Vahtola, J. (2001), Folk och folkgrupper inom det nordliga rummet över tid. In: Tedebrand, L.-G. & Edlund, L.-E. (ed.), Tre kulturer i möte. Kulturens frontlinjer. Papers from the research program Kulturgräns norr, 27. Published by Johan Nordlander-sällskapet, 23. Umeå.
  5. ↑ База даних з етимології. Архів оригіналу за 12 Березня 2018. Процитовано 28 Березня 2022.
  6. ↑ База даних з етимології. Архів оригіналу за 12 Березня 2018. Процитовано 28 Березня 2022.
  7. ↑ Manuscript «AM 764 4to». [Архівовано 2006-09-28 у Wayback Machine.] Див. також повний текст ісландською[недоступне посилання з квітня 2019]
  8. ↑ Álgu-database
  9. ↑ Lexicon lapponicum, Erik Lindahl, Johann Öhrling, Typis Joh. Georg. Lange, 1780"
  10. ↑ DuBois, Tom; Mellor, Scott (2002). Nordic roots of Tolkien's middle earth, The. Scandinavian Review. New York, NY: The American-Scandinavian Foundation (Summer). ISSN 0098-857X.

Посилання ред.

Джерела ред.

Література ред.


  Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Квени&oldid=42457657