Кароль Александрович
| Кароль Генрик Александрович | |
|---|---|
| пол. Karol Henryk Alexandrowicz, англ. Charles Henry Alexandrowicz | |
| Народився |
13 жовтня 1902 Львів |
| Помер |
26 вересня 1975 (72 роки) Лондон |
| Країна |
 Польща → .svg){kind=small} Велика Британія |
| Національність | поляк |
| Діяльність | адвокат |
| Alma mater | Ягеллонський університет |
| Галузь | юриспруденція, міжнародне право |
| Посада | голова Банку національної економіки |
| Членство | Académie des sciences d'outre-merd |
| Батько | Францішек Александрович |
Ка́роль Ге́нрик Александро́вич (пол. Karol Henryk Alexandrowicz, англ. Charles Henry Alexandrowicz; 13 жовтня 1902, Львів — 26 вересня 1975, Лондон) — польсько-британський[1] правник, дослідник міжнародного права, голова Банку національної економіки й генеральний директор Європейської центральної організації континентального транспорту. Номінант Нобелівської премії миру в 1961, 1962 і 1964 роках.
Біографічні дані ред.
Кароль Александрович народився у Львові, в сім'ї Францішека Александровича — генерал-майора австроугорської армії, дивізійного генерала польської армії, кавалера ордена «Віртуті мілітарі». Здобувши освіту у Віденській гімназії «Шоттенґімназіум», він вступив на юридичний факультет Ягеллонського університету й 1926 року здобув там докторський ступінь[2].
Під час навчання Александрович, бачачи відмінності у шлюбному законодавстві країн, що утворилися після розпаду Австро-Угорщини, зацікавився порівняльним правознавством. Спеціалізувався на шлюбному праві, також багато публікувався в галузі канонічного права. Закінчивши навчання, працював у Банку Польщі[3]. У 1930—1939 роках провадив адвокатську практику в Кракові та Катовицях. У 1931—1932 роках видавав консервативний католицький журнал Żywe Słowa Księdza Oraczewskiego («Живі слова ксьондза Орачевського»). 1934 року Александрович виконував наукові дослідження в Парижі, де став членом Спілки історії права (Société d'histoire du droit)[4].
Александрович був категоричним противником санації. Під час Вересневої кампанії воював у польській армії, брав участь у боях за Львів[1], а після поразки Польщі перетнув румунський кордон. Спочатку перебував у Бухаресті, де його на короткий час заарештували співробітники Залізної гвардії, тоді евакуювався до Стамбула й, нарешті, через Каїр і Фрітаун дістався Лондона. Там він брав участь у роботі уряду Польщі у вигнанні. У 1941—1946 роках Александрович працював фінансовим радником польського посольства, а в 1943—1946 роках — головою Банку національної економіки. З 1942 по 1945 рік він також служив у загонах місцевої оборони ( Home Guard)[2]. 1945 року Кароля Александровича призначили генеральним директором Європейської центральної організації континентального транспорту — спеціалізованої установи ООН. Обіймав цю посаду до 1947 року, коли організацію поглинула Європейська економічна комісія ООН[1].
У 1948-му він став членом організації «Судові іни» й повернувся до юридичної практики. 1950 року здобув британське громадянство. У 1951-му Кароль Александрович виїхав до Індії на запрошення Мадраського університету, де став одним із засновників і керівником першого в Індії факультету міжнародного та конституційного права. Він опублікував низку публікацій у галузі індійського права. Александровича вважають одним із творців так званої Мадраської школи права. Він був радником прем'єр-міністра Джавахарлала Неру. З 1961 по 1967 Александрович читав лекції в Сіднейському університеті. Після перебування в Сіднеї повернувся до Англії. Помер 26 вересня 1975 року в Кройдонській лікарні (Лондон)[2].
У своїх працях Александрович критикував європоцентричний підхід до міжнародного права й наголошував на універсалістській традиції міжнародного права, яка бере свій початок у працях теоретиків природного права (наприклад, Гуго Гроція). У праці The Law of Nations in Global History Александрович описав теорію, практику та історію міжнародного права та політичних питань[3]. Був номінований на Нобелівську премію миру в 1961, 1962 і 1964 роках[5].
Окремі публікації ред.
- International Economic Organizations, London Institute of World Affairs, London 1952
- Constitutional Developments in India, Oxford University Press, Bombay 1957 ISBN 9780598776587
- World Economic Agencies, Law and Practice, Stevens & Sons, London 1962, Praeger, 1963
- The Law of Global Communications, Columbia University Press, New York & London 1971 ISBN 9780231035293
- The Law-Making Functions of the Specialized Agencies of the U.N., Angus and Robertson in association with the Australian Institute of International Affairs, Sydney 1973 ISBN 978-0207127403
Джерела ред.
- Armitage, David; Pitts, Jennifer, eds. (18 May 2017). «'This Modern Grotius': An Introduction to the Life and Thought of C. H. Alexandrowicz». The Law of Nations in Global History. Oxford University Press. doi:10.1093/acprof: oso/9780198766070.003.0001
- Landauer, Carl (November 2019). «The Polish Rider: CH Alexandrowicz and the reorientation of international law, Part I: Madras studies». London Review of International Law. 7 (3): 321—352. doi:10.1093/lril/lraa001. ISSN 2050-6325
Примітки ред.
- ↑ а б в ‘This Modern Grotius’: An Introduction to the Life and Thought of C. H. Alexandrowicz. academic.oup.com. Процитовано 14 березня 2023.
- ↑ а б в Alexandrowicz, Charles Henry (1902–1975), international lawyer and historian (англ.). Oxford Dictionary of National Biography. doi:10.1093/odnb/9780198614128.001.0001/odnb-9780198614128-e-111220;jsessionid=fa2ec7c6a18a44fe79622a9673b3db28. Процитовано 14 березня 2023.
- ↑ а б Poczet prezesów BGK od 1924 r. www.bgk.pl.
- ↑ ALEXANDROWICZ (fr-FR) . Sfdi. 27 вересня 2023. Процитовано 18 вересня 2023.
- ↑ Nomination%20archive%20-%20%20%20 (амер.). NobelPrize.org. 1 квітня 2020. Процитовано 14 березня 2023.