Капіта́н 3 ра́нгу (лат. capitaneus — воєначальник, від лат. caput — голова) — військове звання старших офіцерів Військово-Морських Сил Збройних Сил України, а також деяких інших країн (Албанія, Російська Федерація та інші). В сухопутних військах відповідає військовому званню майор.

Капітан 3 рангу
ВМС ЗСУ
Позначення Військове звання Збройних сил України
Категорія звання Старший офіцерський склад
Існування з 1991
СВ ЗСУ
еквівалент
Майор
ВПС ЗСУ
еквівалент
Майор
НАТО
еквівалент
OF-3
Попередній вигляд знаків розрізнення капітана 3 рангу ВМС ЗСУ

Звання капітана 3 рангу вище за капітан-лейтенанта і нижче за капітана 2 рангу.

Еквіваленти в військово-морських силах інших країн

ред.

У різних державах званню капітан 3 рангу відповідають як аналогічні за значенням слова, так й інші, в залежності від традицій, у яких розвивався флот. У державах, які перебували під впливом Російської імперії та СРСР (держави, які входили до Організації варшавського договору), розповсюджена назва за рангом корабля, яким керує відповідний офіцер, — «капітан 3 рангу». У державах, де в назві фігурує тип підпорядкованого корабля, розповсюджена назва «капітан корвету». Також розповсюджена форма звання «заступник командувача»: «лейтенант-командер» чи «командер-лейтенант».

Капітан 3 рангу

ред.
  • У військово-морських силах Албанії — алб. Kapiten III-radhë,
  • У військово-морських силах Болгарії — болг. Капитан III ранг,

Капітан корвету

ред.

Заступник командуючого

ред.

Інші випадки

ред.

Історія використання

ред.

Московська держава та Російська імперія

ред.

Чин капітана 3 рангу існував на флоті в період 1713—1732 та з 1750-х до 1764 року. Був запроваджений царем Петром Першим для командирів лінійних кораблів 3-го рангу. Чин увійшов до Морського статуту 1720 року, та в Табель про ранги 1722 року. Згідно з Табелем про ранги, капітан 3 рангу відносився до VIII класу та відповідав майорському чину в сухопутних силах та колезькому асесору цивільної служби.

Первинно (1713 рік) чин капітана 3 рангу був вищим за капітана 4 рангу і нижчим за капітана 2 рангу. У статуті 1720 року чин капітана 3 рангу вже був вищим за капітан-лейтенанта і нижчим за капітана 2 рангу.

У Військово-морських силах УНР звання капітана 3 рангу було відсутнє (як і на флоті колишньої Російської імперії), у сухопутних силах звання «майор» також було відсутнє. Нижчим за звання капітана 2-го рангу було звання старшого лейтенанта. Слід зауважити, що знаки розрізнення капітана 2 рангу УНР збігалися із сучасними знаками розрізнення капітана 3 рангу України (три смужки середнього розміру).

Після скасування персональних військових звань, у Радянській Росії (а з 1922 року в СРСР) склалася система вжитку посадових рангів. Ще наказом від 16 січня 1919 року в Радянській Росії затверджуються посадові знаки розрізнення РСЧА, генетично не пов'язані з попередніми знаками розрізнення російської імперської армії. Знаки розрізнення Червоного Флоту, як і в попередні часів Тимчасового уряду базувалися на комбінації стрічок різної ширини. Уже в 1924 році наказом РВР СРСР № 807 від 20 червня 1924 року затверджені командно-стройові посади[1], з відповідники знаками розрізнення.

22 вересня 1935 року у СРСР були введені персональні військові звання[2]. Серед інших з'явилося військове звання «капітан 3 рангу». Система військових звань здебільшого збігалася з колишньою системою військових чинів Російської імперії. Званню капітана 3 рангу, відповідало звання майор у сухопутних силах та авіації, та батальйонного комісару політичного складу (до 1942 року).

У 1940 році були введені генеральські та адміральські звання, які не мали прямого співвідношення зі старими званнями вищого командного складу. Декілька змінилося співвідношення звання у сухопутних силах до звання корабельного складу ВМС: капітан 1 рангу, став дорівнювати полковнику, а капітан 2 рангу — підполковнику. Капітан 3 рангу, як і раніше, дорівнював майору. У цей же час для інженерного складу корабельної служби вводяться нові звання, капітану 3 рангу дорівнював інженер-капітан 3 рангу.

Згідно з главою 4 наказу про введення персональних військових звань[2], командний та начальницький склад ВМС отримали знаки розрізнення у вигляді комбінації галунних стрічок різної ширини. Командний склад, військово-політичний та військово-технічний склади мали стрічки жовтого (золотого) кольору, інший начальницький склад білого (срібного) кольору. Колір між стрічками командний склад мав кольору мундиру, начальницький склад кольору служби. Знаками розрізнення капітана 3 рангу з 1935 року були три стрічки середнього розміру на рукавах, а з 1943 року ще і погони з двома просвітами і однією п'ятипроменевою зіркою (як у майора).

Ще перед введенням персональних військових звань[3], відповідні посадові знаки розрізнення використовували військовики 8-ї категорії (старший начсклад), що відповідало посаді «командир сторожового корабля». Галуни були завширшки 1,30 см. Над галунами розміщувалася п'ятипроменева зірка з красного сукна (діаметром в 4,5 см) з золотою облямівкою.

Звання проіснувало до розпаду СРСР у 1991 році і увійшло військову ієрархію більшості держав які утворилися на його уламках.

Військово-Морські сили України (з 1991 року)

ред.

Збройні сили України які утворилися під час розпаду СРСР, перейняли радянський зразок військових звань, а також радянських знаків розрізнення. За знаки розрізнення капітан 3 рангу мав три середні стрічки на рукаві, а також погони з двома просвітами на яких розміщувалися по одній середній п'ятипроменевій зірці (як у майора).

5.07.2016 року президент України затверджує «Проект однострою та знаки розрізнення Збройних Сил України». В Проекті серед іншого розглянуті військові звання та знаки розрізнення військовослужбовців. Змінюються знаки розрізнення військовослужбовців, відходячи від радянського зразку.

20.11.2017 виходить наказ Міністерства оборони України № 606 де уточнюються правила носіння і використання однострою військовослужбовцями[4][5]. Для корабельного складу ВМС знаками розрізнення стають стрічки на рукавах та на погонах.

Знаками розрізнення капітана 3 рангу залишаються три стрічки середнього розміру.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Ганічев П. П. Військові звання. — М.: ДТСААФ, 1989. — С.44 — 164с. —ISBN 5-7030-0073-4
  2. а б «О введении персональных военных званий начальствующего состава РККА»
  3. «Форма одежды личного состава военно-морских сил РККА», 1934 Москва. Ленинград. Отдел издательства НКО Союза ССР.Управление военно-морских сил РККА. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 25 березня 2022.
  4. Текст наказу Міністерства оборони України №606 від 20.11.2017 р. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27.07.2018. Процитовано 01.06.2018.
  5. Текст наказу Міністерства оборони України №606 від 20.11.2017 р. на сайті Ліга Закон. Архів оригіналу за 28.07.2018. Процитовано 01.06.2018.

Посилання

ред.

Література

ред.


Молодше звання
Капітан-лейтенант

 
ВМС ЗСУ
Капітан 3 рангу
Старше звання
Капітан ІІ рангу