Золота Липа (річка)
Золота́ Ли́па — річка в Україні, в межах Золочівського і Перемишлянського районів Львівської області та Тернопільського і Чортківського районів Тернопільської області (гирло розташоване в межах Тлумацького району Івано-Франківської області). Ліва притока Дністра (басейн Чорного Моря).
| Золота Липа | |
|---|---|
 | |
| 49°25′02″ пн. ш. 24°58′05″ сх. д. / 49.417222222249776564° пн. ш. 24.968055555583777760° сх. д. | |
| Витік | с. Майдан-Гологірський |
| • координати | 49°46′05″ пн. ш. 24°47′15″ сх. д. / 49.768100000027772012° пн. ш. 24.78750000002778009° сх. д. |
| • висота, м | 426 м |
| Гирло | Дністер |
| • координати | 48°58′51″ пн. ш. 25°04′18″ сх. д. / 48.98110000002777298° пн. ш. 25.07190000002777808° сх. д. |
| Басейн | Басейн Дністра |
| Країни: |
 УкраїнаЛьвівська область, Тернопільська область |
| Регіон |
Тернопільська область Львівська область Івано-Франківська область |
| Довжина | 85 км (разом із Західною Золотою Липою — 127 км) |
| Площа басейну: | 1440 км² |
| Притоки: | Західна Золота Липа, Вербівець (праві); Східна Золота Липа, Ценівка (ліві) |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
.jpg)
Опис ред.
Золота Липа утворюється злиттям Західної (Дунаєвської) Золотої Липи і Східної (Поморянської) Золотої Липи,[1] які беруть свій початок на південних схилах Головного європейського вододілу, між лісистими пагорбами Гологір. Витоки Золотої Липи (головна притока) розташовані в с. Майдані-Гологірському. Спершу впродовж кількох кілометрів річка тече на захід, а в с. Гологорах повертає на південь, далі тече переважно на південь і дещо на південний схід. Впадає у Дністер на схід від с. Золота Липа.
Довжина річки 85 км (разом із Західною Золотою Липою — 127 км), площа басейну 1440 км². Річкова долина переважно трапецієподібна, широка. Заплава двостороння, завширшки від 40 м до 1,5 км. Річище помірно звивисте (у пониззі дуже звивисте), від м. Бережан до с. Потуторів пряме, каналізоване. На північ від Бережан (у межах міста) річка тече через озеро завдовжки 3 км. Нижче с. Завалова трапляються перекати (завдовжки 20—60 м). Ширина річища переважно 5—15 м, максимальна — 50 м, пересічна глибина 0,5—2 м, найбільша — 3,2 м. Похил річки 1,4 м/км. Пересічна витрата води 3,95 м³/с. Річище відрегульоване впродовж 35 км.
Притоки: Біла, Західна Золота Липа, Вербівець (праві); Гнила Липа, Східна Золота Липа, Ценівка (ліві).
Походження назви ред.
За народними переказами, назву річка отримала за добру воду, ніби настояну на цвіті липи. Так називали її Липа. Але одного разу у ній затонув татарський віз із золотом, і люди ще довго шукали золото у воді. Тому з того часу річку стали називати «Золотою Липою».
Населені пункти над Золотою Липою ред.
Міста над Золотою Липою:
Деякі села над Золотою Липою:
Примітки ред.
- ↑ Золота липа — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
Джерела ред.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 216
- «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 41. — (№ 544).