Заманювання (шахи)
Заманювання (приманювання) — тактичний прийом у грі шахи, що змушує (за допомогою жертв, нападів або загроз) фігуру суперника зайняти певне поле або лінію з метою використання невдалого положення цієї фігури.
Приклад ред.
В партії Відмар — Ейве[1] (Карлові Вари, 1929) білі здійснюють комбінацію, двічі використавши тему заманювання.
Відмар — Ейве
Карлові Вари, 1929
Карлові Вари, 1929
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
| 8 |            | 8 | |||||||
| 7 | 7 | ||||||||
| 6 | 6 | ||||||||
| 5 | 5 | ||||||||
| 4 | 4 | ||||||||
| 3 | 3 | ||||||||
| 2 | 2 | ||||||||
| 1 | 1 | ||||||||
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
Хід білих
1.Лe8+! Сf8 (1. … Крh7 2.Фd3+)
2.Л: f8+! Кр: f8
3.Кf5+ Крg8
4.Фf8+!! Кр: f8 (4. … Крh7 5.Фg7#)
5.Лd8#
Зазвичай, заманювання — складовий елемент складнішої тактичної операції.
Примітки ред.
- ↑ Гра Відмар — Ейве на сайті www.chessgames.com [Архівовано 10 вересня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
Література ред.
- Шахматы: энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — С. 121. — 100 000 экз. — ISBN 5-85270-005-3.