Закінчення
модифікатор слова, морфема
Закі́нчення (фле́ксія[1], лат. exitus, англ. flexion) — змінна звукова частина змінюваного слова. Відсутність звукового закінчення заведено називати нульовим закінченням.
Закінчення додаються до основи слова при відмінюванні для позначення граматичного значення слова у реченні.
Незмінювані слова не мають закінчень.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Флексія // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Посилання ред.
- Закінчення; Флексія // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — ISBN 966-7492-19-2. — С. 191; 759—760.
- Закінчення // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
