Мінерали епігенетичні (рос. минералы эпигенетические, англ. epigenetic minerals, нім. epigenetische Minerale n pl) — мінерали, які виникли після утворення вмісних комплексів.

Епігенетичні родовища корисних копалин ред.

Підрозділ родовищ корисних копалин на ті, що утворилися шляхом сингенезису (процес утворення подібний до того, що утворив вмісні породи, і, у сучасному вживанні, також має на увазі тимчасовий зв'язок) і епігенезу (введення у вже існуючу породу) віддзеркалює фундаментальну різницю у морфології родовищ корисних копалин, які можуть бути результатом цих кінцевих процесів (Ліндгрен, 1913).

Морфологія мінералів важлива для розвідки та видобутку корисних копалин, оскільки використовуються різні методи розпізнання та видобутку руд з сингенетичних родовищ, які є лінзоподібними та відповідають їм стратиграфічні одиниці (описані як стратиформні) та епігенетичних відкладень, які можуть мати пластинчасті, трубчасті або нерегулярної геометрії, які містяться в конкретних стратиграфічних одиницях (прив'язаних до шарів) або стратиграфічно поперечних.

Епігенетичні відкладення можуть утворюватися двома загальними способами:

  • або шляхом інфільтрації рідини в міжзернову пористість з осадженням рудних і пустих мінералів у поровому просторі та заміщенням існуючих

зерен

  • або шляхом інфільтрації флюїдів вздовж проникності тріщин або брекчієвих зон з осадженням мінералів для утворення жил або цементів брекчії.

Література ред.