Електрокорозія

Електрокоро́зія (рос.электрокоррозия; англ. electrocorrosion; нім. Elektrokorrosion f) — корозія під дією зовнішнього джерела струму або блукаючого (мандрівного) струму.

Електрокорозія поворотного клапану засувки «Батерфляй» водогону

Проявляє себе найчастіше на металевих трубопроводах у вигляді наскрізної корозії. Від блукаючих струмів на металевих частинах (рейках, трубах тощо) виникає позитивний потенціал, який і руйнує метал.

Захист від електрокорозії

Всі способи захисту від ґрунтової електрокорозії, полягають у знятті з трубопроводів позитивного потенціалу відносно землі. Для цього вживають таких заходів:

1 Зрівнюють потенціали рейки — труба.

2. Підключають метал з негативним потенціалом відносно заліза (магнієво — цинко — алюмінієва суміш).

3. Заземлюють на виході із землі. Подають від стороннього джерела постійну напругу, мінус на трубу, плюс на окремий заземлювач.

4. Використовують ізоляційні вставки.

Див. також

• Гальванічна пара
• Корозія
• Катодний захист
• Анодний захист
• Корозійна стійкість
• Корозія трубопроводів
• Струм витоку

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

Посилання

• Електрокорозія [Архівовано 3 грудня 2011 у Wayback Machine.]