Дідрик білощокий

вид птахів
Дідрик білощокий


Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина: Зозулеві (Cuculidae)
Рід: Дідрик (Chrysococcyx)
Вид: Дідрик білощокий
Chrysococcyx caprius
(Latham, 1801)
Синоніми
Cuculus caprius
Посилання
Вікісховище: Chrysococcyx caprius
Віківиди: Chrysococcyx caprius
ITIS: 554713
МСОП: 22684026
NCBI: 2506944

Ді́дрик білощокий[2] (Chrysococcyx caprius) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Мешкає в Африці на південь від Сахари та на Аравійському півострові.

Таксономія

ред.
 
Самець білощокого дідрика (ПАР)
 
Самець білощокого дідрика (ПАР)
 
Самиця білощокого дідрика

Білощокий дідрик був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1780 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з мису Доброї Надії[4][5]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Cuculus caprius у своїй праці «Planches Enluminées»[6]. Пізніше вид був переведений до роду Дідрик (Chrysococcyx), введеного німецьким натуралістом Фрідріхом Бойє[en] у 1826 році[7].

Опис

ред.

Довжина птаха становить 18-20 см, самці важать 24-36 г, самиці 29-44 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців верхня частина тіла зелена, блискуча, на спині є блискучі мідні плями. Щоки, підборіддя, горло і решта нижньої частини тіла білі. Над очима широкі білі "брови", які часто є пунктирними. Всі махові пера поцятковані 3-4 білими плямами на внутрішніх опахалах. Чотири крайні зелені стернові пера мають білі кінчики, а крайня пара має білі плями на обох опахалах. Райдуужки червоні, навколо очей червоні кільця, дзьоб чорний.

У самиць верхня частина тіла більш мідна, горло рудувато-коричневе, а боки поцятковані мідними смугами. Нижня частина тіла має коричнюватий відтінок. У молодих птахів дзьоб червоний. горло смугасте, на крилах є білі смуши. Верхня частина тіла у них ще більш мідна, а нижня частина тіла більш коричнева, ніж у самиць, а боки поцятковані коричневими плямами.

Спів самця — характерний «ді-ді-ді-дерік», за який птах отримав свою назву.

Поширення і екологія

ред.

Білощокі дідрики є одними з найбліьш широко поширених африканських зозуль. Вони гніздяться на більшій частині Субсахарської Африки, від південної Мавританії на схід до Судану і Кенії і на південь до ПАР, а також в деяких районах Ефіопії і Еритреї, на півдні Саудівської Аравії, в Ємені і Омані. В екваторіальних широтах, від Того на схід до Кенії, Танзанії і ДР Конго ці птахи зустрічаються протягом всього року, на більші частині ареалу вони є мігруючими птахами і зустрічаються лише під час сезону дощів. Зокрема, на крайньому півдні Африки, білощокі дідрики зустрічаються переважно з середини жовтня до березня, іноді до травня. Білощокі дідрики живуть в різноманітних природних середовищах, зокрема на узліссях вологих і сухих тропічних лісів, в рідколіссях, саванах і чагарникових заростях, у водно-болотних угіддях з густими очеретяними заростями, трапляються на плантаціях і в садах. Зустрічаються на висоті до 2000 м над рівнем моря, переважно на висоті до 1200 м над рівнем моря. Уникають надто посушливих регіонів, в яких відсутні постійні джерела води.

Білощокі дідрики живляться різноманітними комахами і гусінню, яких шукають на верхівках дерев або на землі. Як і багато інших видів зозуль, вони практикують гніздовий паразитизм. В Екваторіальній Африці зозулі розмножуються протягом всього року, на півночі Сенегалу з серпня по жовтень, в Нігерії з січня по жовтень, в Ефіопії з червня по вересень. Білощокі дідрики відкладають яйця в гнізда ткачикам, зокрема великим ткачикам, і вайдагам. Вони можують відкладати по одному яйцю за раз через день, а за 10 тижнів можуть відкласти від 16 до 21 яйця. Подібно до звичайної зозулі, самиці спеціалізуються на окремих видах птахів-хазяїв і відкладають яйця, дуже схожі за розмірами і кольором до яєць цих птахів. Зозулям необхідно відкласти яйце в потрібний час, коли в гнізді вже є принаймні одне яйце, однак кладка ще не є повною, і коли птах-хазяїн на деякий час відлетів від гнізда, при цьому вони викидають з гнізда яйця птахів-хазяїв. Якщо птахи бачать білощокого дідрика біля свого гнізда, то реагуть агресивно і можуть відмовитися від гніздування. Пташенята білощого дідрика вилуплюються через 11-12 днів після відкладання яйця. Зазвичай вони вилуплюються на 1-2 дні раніше, ніж інші птахи в гнізді. На 2-3 день життя вони викидають з гнізда яйця, що не встигли вилупитися або інших пташенят.

Примітки

ред.
  1. BirdLife International (2016). Chrysococcyx caprius: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 13 лютого 2023
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 лютого 2023.
  4. Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). Le coucou vert-doré et blanc. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 12. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 42—44.
  5. Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Coucou verde, du Cap du bonne-Esperance. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 657.
  6. Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés. Utrecht. с. 40, Number 657.
  7. Boie, Friedrich (1826). Generalübersicht der ornithologischen Ordnungen, Familien und Gattungen. Isis von Oken (нім.). 19. Cols 969–981 [977].

Джерела

ред.
  • N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
  • Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
  • Birds of The Gambia by Barlow, Wacher and Disley, ISBN 1-873403-32-1

Посилання

ред.