Дуб скельний
Дуб ске́льний[1] (Quercus petraea) — вид деревних рослин родини букових (Fagaceae). Поширений в Європі та Західній Азії, в Україні — у західних регіонах і в Криму. Ряд рідкісних угруповань дуба скельного занесені до Зеленої книги України.[2]
| Дуб скельний | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Букові (Fagaceae) |
| Рід: | Дуб (Quercus) |
| Підрід: | Quercus subg. Quercus |
| Секція: | Quercus sect. Quercus |
| Вид: | Дуб скельний (Q. petraea)
|
| Біноміальна назва | |
| Quercus petraea | |
| |
Опис ред.
Дерево заввишки 28—35 м із діаметром до 1 м. Живе 400—500 років. Крона у молодому віці правильна, яйцеподібна, із рівномірними розміщеними гілками і листям. У старих шатроподібна, неширока. Стовбури у насадженнях стрункі, повнодеревні, високо очищені від сучків і добре виражені до вершини. Кора ясно-сіра або сіра до темної, відносно товста (5—7 см.) і м'яка, поздовжно дрібноборозенчаста, а внизу глибоко тріщинувата. Пагони голі. Листки завдовжки до 12 см, і завширшки 4—8 см, прості чергові, продовгувато-оберненояйцеподібні, зверху темно-зелені, блискучі, знизу ясно-зелені, зрідка покриті волосками.
Плоди — жолуді, продовгувато-бочковидні або яйцеподібні, завдовжки 1,5—3,5 см, і діаметром до 1,5 см.[3]
За результатами досліджень Ю. М. Попа (2011) коренева система дуба скельного складається з декількох (3—8) у вигляді пучка різноспрямованих стрижневих коренів, які проникають в залежності від ґрунтово-гідрологічних умов на глибину від 0,01 м на кам'янистій поверхні до 38 м на сірому лісовому глибоко-дренованому ґрунті. Це дозволяє йому краще адаптуватися до складних ґрунтово-гідрологічних умов порівняно з дубом звичайним, який має один стриженевий корінь.
Дуб скельний відрізняється від дуба звичайного дрібнішим розміром листка на довгих (5—7 см) черешках і майже сидячими жолудями.
Поширення ред.
Поширений на більшій частині території Європи, в Анатолії та в Ірані. Ареал дуба скельного на території України обмежений південними схилами Українських Карпат; лісами у Гірському Криму; на південному заході лісостепу, і дуже рідко — на Поліссі (Житомирська область). Росте, за результатами досліджень С. М. Стойка (1969), на висоті 150—1090 м над рівнем моря переважно на скелястих малопотужних ґрунтах, де формує чисті деревостани. Площа таких куртин є незначною, хоча чисті діброви дуба скельного можуть мати площу до 50 га. Зрідка трапляється як домішка в букових лісах Львівщини. На Поліссі не трапляється, що зумовлено більш різкою континентальністю клімату, ніж на Закарпатті та супіщаними ґрунтами.
Охорона ред.
На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид».[4]
Раритетні угруповання дубу скельного ред.
_sl23.jpg)
Внаслідок зведення гірських лісів та погіршення стану середовища існування ряд угруповань дубу скельного стали рідкісними і тому занесені до Зеленої книги України,<ref name="Зелена"> зокрема наступні рослинні субформації:
- австрійськодубово-скельнодубових лісів (Querceto (austriacae)-Quercetа (petraeae));
- білоцвітоясенево-скельнодубових лісів (Fraxineto (orni)-Quercetа (petraeae));
- білоцвітоясенево-далешамподубово-скельнодубових лісів (Fraxineto (orni)-
Querceto (dalechampii)-Quercetа (petraeae));
- далешамподубово-скельнодубових лісів (Querceto (dalechampii)-Quercetа (petraeae));
- звичайнососново-скельнодубових лісів (Pineto (sylvestris)-Quercetа (petraeae));
- сріблястолипово-скельнодубових лісів (Tilieto (argenteae)-Quercetа (petraeae));
- ялицево-скельнодубових лісів (Abieto (albae)-Quercetа (petraeae)).
- Австрійськодубово-скельнодубові ліси
Субформація представлена асоціацією — австрійськодубово-скельнодубовий ліс бирючиновий. Категорія охорони 2 (рідкісний тип асоційованості домінантів головного ярусу, де співедифікатор — дуб австрійський занесений до Червоної книги України). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі).[2]
- Білоцвітоясенево-скельнодубових лісів
Субформація представлена асоціацією — білоцвітоясенево-скельнодубовий ліс валіськокострицевий. Категорія охорони 1 (рідкісний тип асоційованості домінуючих видів деревостану, де співедифікатор головного ярусу — ясен білоцвітий — є реліктовим субсередземноморським видом, що занесений до Червоної книги України). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі).[2]
- Білоцвітоясенево-далешамподубово-скельнодубові ліси
Субформація представлена асоціацією — білоцвітоясенево-далешамподубово-скельнодубовий ліс валіськокострицевий. Категорія охорони 1 (рідкісний тип асоційованості домінуючих видів деревостану, де співедифікатор головного ярусу — ясен білоцвітий — є реліктовим субсередземноморським видом, що занесений до Червоної книги України). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі).[2]
- Далешамподубово-скельнодубові ліси
Субформація представлена асоціаціями: далешамподубово-скельнодубовий ліс валіськокострицевий; далешамподубово-скельнодубовий ліс степовотимофіївковий. Категорія охорони 2 (рідкісний тип асоційованості домінуючих видів деревостану; острівна частина ареалу угруповань; співедифікатор — дуб Далешампа — на межі ареалу). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі).[2]
- Звичайнососново-скельнодубові ліси
Субформація представлена асоціацією — звичайнососново-скельнодубовий ліс чорницевий. Категорія охорони 2 (рідкісний тип асоційованості домінуючих видів деревостану; співедифікатор — реліктова сосна звичайна — у Карпатах має острівне поширення). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі).[2]
- Угруповання сріблястолипово-скельнодубових лісів
Субформація представлена асоціаціями: сріблястолипово-скельнодубовий ліс волосистоосоковий; сріблястолипово-скельнодубовий ліс запашнопідмаренниковий; сріблястолипово-скельнодубовий ліс клокичковий; сріблястолипово-скельнодубовий ліс одноквітковоперлівковий; сріблястолипово-скельнодубовий ліс перелісковий; сріблястолипово-скельнодубовий ліс плющовий. Категорія охорони 2 (рідкісний тип асоційованості домінуючих видів деревостану; острівна частина ареалу угруповань; співедифікатор — липа срібляста — на межі ареалу). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі).[2]
- Ялицево-скельнодубові ліси
Субформація представлена асоціаціями: ялицево-скельнодубовий ліс перелісковий; ялицево-скельнодубовий ліс плющовий. Категорія охорони 2 (рідкісний тип асоційованості домінантів деревостану, еколого-фітоценотичні оптимуми яких є різними; угруповання на східній межі ареалу). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі).[2]
Значення ред.
В порівнянні з дубом звичайним, є менш продуктивною деревною породою (фактично довжина чистого стовбура без сучків становить 3—6 м), проте щільність деревини в нього вища, що цінується в клепковому виробництві.
Дуб скельний досить декоративний своїми темно-зеленими шкірястими листками, схожими на вічнозелені. Він має такі декоративні форми: плакучу, пурпуроволисту (червоні листки навесні, зелені — влітку), особливо декоративна мушмулолиста форма.
У Британії також відомий як Корнуельський дуб, дерево є національним символом Валлії, де його називають «Валлійським дубом». У Німеччині його ще називають зимовим дубом (нім. Wintereiche).
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Quercus petraea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в г д е ж и Зелена книга України / Під заг. ред. Я. П. Дідуха. — К. : Альтерпрес, 2009. — 448 с. (с. 73—92)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 12 липня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Дуб скельний у Червоному списку МСОП
Література ред.
- Зелена книга України / Під заг. ред. Я. П. Дідуха. — К. : Альтерпрес, 2009. — 448 с. (с. 73—92). — ISBN 978-966-542-2
- Попа Ю. Н. Сохранение и использование дуба скального./ Лесоводство, лесоведение, лесные пользования. Обзорная информация. Вып. 2. — М. ВНИИЦЛесресурс, 1990. — 28 с.
- Попа Ю. Н. Восстановление биогеоценозов в антропогенно-трансформироваанных экотопах в степной зоне. Монография. / Под ред. член-кор. НАН Украины, проф. А. П. Травлеева. — Киев: Украинский бестселлер, 2011. — 437 с.
- Савченко-Погребняк З. Ф. Горный дуб. — Киев: Из-во АН УССР,1955. — 142 с.
- Стойко С. М. Дубовые леса Карпатской горной системы. Автореферат дисс. докт. биол. наук: 094. Ботаника.-Институт ботаники АН УССР. -Киев, 1969. -56 с.
- Дуб скельний // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 144. — ISBN 5-88500-055-7.