Драгалевський монастир

Драгалевськиймонастир (болг. Драгалевски манастир) — жіночий православний монастир у Болгарії. Розташований у 3 км від Софії поблизу з підніжжям гори Вітоша. Престольним святом для монастиря є Успіння Богородиці (15 серпняза юліанським календарем).

Драгалевський монастир

42°37′10″ пн. ш. 23°17′57″ сх. д. / 42.61944° пн. ш. 23.29917° сх. д. / 42.61944; 23.29917Координати: 42°37′10″ пн. ш. 23°17′57″ сх. д. / 42.61944° пн. ш. 23.29917° сх. д. / 42.61944; 23.29917
Статус Чинний монастир
Країна  Болгарія
Конфесія Православ’я
Тип монастиря Жіночий
Засновник Іван Александр
Засновано 1345
Сайт dragalevski-manastir.org
Драгалевський монастир. Карта розташування: Болгарія
Драгалевський монастир
Драгалевський монастир (Болгарія)
Мапа

CMNS: Драгалевський монастир у Вікісховищі

Історія монастиря ред.

Заснування монастиря відносять до 1345 року та приписують болгарському царю Івану Александру. Під час турецького завоювання Болгарії монастир не був зруйнований, однак на деякий час втратив своїх жителів. У XV–XVII століттях Драгалевський монастир, як частина так званої «Софійської святої гори», був освітнім та культурним центром країни, в ньому працювала книжкова школа.

Монастир узяв активну участь у національно-визвольному русі проти турецьких загарбників, що набув розвитку в Болгарії у XIX столітті. Геннадій, який на той час був настоятелем монастиря, був соратником революціонера Васила Левскі.

Монастирські будівлі ред.

  • Церква БогоматеріВітошки

Зведена 1476 року як кафолікон монастиря. Церква виконана як двонефна базиліка з притвором, є відкритий нартекс. Церква прикрашеначисленними фресками, з яких до первинного розпису належать зображення донатора Радослава Мавара та його родини. У XVII столітті центральна частина церкви була вкрита новими фресками, притвор було прикрашено композиціями «Страшний Суд» і «Хрещення Господнє». Наприкінці XVIII століття для церкви було виготовлено різний дерев'яний іконостас із позолотою.

  • «Нова церква» — добудована 1932 року до північної стіни кафолікону.
  • Келійні корпуси — дво- та чотириповерхові келійні корпуси збудовані у другій чверті XX століття та розраховані на велику кількість жителів, але на початку XXI століття в монастирі окрім ігуменки проживають тільки 3 черниці та 2 послушниці.

Посилання ред.