Вікіпедія

Довбиш

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Довбиш (значення).

Довбиш (у 1926—1944 — Мархлевськ) — селище, центр Довбиської селищної громади в Звягельському районі, Житомирської області.

селище Довбиш
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Звягельський район
Громада Довбиська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18080090010071852
Основні дані
Засновано 1569
Колишня назва Долбище Ставок, Мархлевськ
Статус із 2024 року
Площа 6,61 км²
Населення ▲ 4288 (01.01.2018)[1]
Густота 648,7 осіб/км²;
Поштовий індекс 12724
Телефонний код +380 4144
Географічні координати 50°22′24″ пн. ш. 27°59′05″ сх. д. / 50.37333° пн. ш. 27.98472° сх. д. / 50.37333; 27.98472Координати: 50°22′24″ пн. ш. 27°59′05″ сх. д. / 50.37333° пн. ш. 27.98472° сх. д. / 50.37333; 27.98472
Висота над рівнем моря 240 [2] м


Відстань
Найближча залізнична станція: Великий луг
До станції: 9 км
До райцентру:
 - залізницею: 40 км
 - автошляхами: 45 км
Селищна влада
Адреса 12724, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, смт Довбиш, вул. Поліська, 20
Голова селищної ради Хом'як Олег Михайлович [3]
Вебсторінка Довбиська селищна рада
Карта
Довбиш. Карта розташування: Україна
Довбиш
Довбиш
Довбиш. Карта розташування: Житомирська область
Довбиш
Довбиш
Мапа

Довбиш у Вікісховищі

Довбиш
Довбиш

Історія ред.

Колишня назва Долбище Ставок.[4] У 1906 році колонія Курненської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії.

За польським переказом, назва походить від довбити, руйнувати  — «бити в барабан». За іншим переказом, назва пов'язується з іменем Довбиша, який самотньо жив у лісі над ставком і ходив у козацькому одязі.[5]

Околиці сучасного Довбиша заселялися українцями, які жили під гнітом вихідців з центральних районів Польщі з початку XIX століття (передусім це були представники збіднілої шляхти). Основою ж сьогоднішнього селища стали розкидані на відстані 1 — 2 км хутори, штучно звезені докупи тракторами у ХХ ст.

На 1911 рік у Довбиші було 156 дворів, з них 154 польські, два українські.

У 1925 році Довбиш став місцем здійснення експерименту — з довколишніх польських сіл засновано перший у СРСР польський національний район. Поміж сільрад району 30 було польських, дві українські й одна німецька[6]. У 1927 році Довбиш був перейменований в Мархлевськ (на честь польського комуніста Юліана Мархлевського) і став центром Мархлевського польського національного району, де більшість населення становили поляки. Мархлевськ став символом польськості регіону, і навіть після повернення історичної назви Довбиш між старими поляками дотепер побутує ця назва. А в період національного району місцева польськомовна газета «Marchlewszczyzna Radziecka» виходила накладом 25 тис. примірників. До початку комуністичних гонінь у 1930-х рр. у районі діяли три костели, дві каплиці, чотири парохи, зареєстровано 15 римо-католицьких громад.

У 1930-х роках Мархлевський район та його населення, в першу чергу духівництво, свідомі поляки та міцні господарники зазнали репресій. Колективізація у польському нацрайоні йшла мляво — якщо в Україні станом на 1932 рік було примусом колективізовано вже 61,5 % господарств, то тут лише 16,9 %. У 1935 році національний район поляків узагалі був ліквідований, а більшу частину поляків було депортовано до Казахстану.

Під час нацистськоі окупації містечко мало назву Довбиш[7]. У 1944 році радянською владою селищу повернули історичну назву[8]. У 1957 році район був скасований як такий, з приєднанням до Баранівського.

Уже в наш час багато жителів повернулись до своєї польської самоідентифікації — у селищі відновлено римо-католицьку парафію (1990), працює троє священиків, у 2000-х збудовано величний костел в ім'я Фатімської Богоматері, діє орден паллотинів. На храмове свято до Довбиша з'їжджаються поляки з усієї Житомирщини — до 3,5 тис. осіб. Цьому не мало, зокрема коштами і організаційно (людьми, організація курсів польської мови, запрошення священиків), сприяє безпосередньо Польща.

Понад 150 осіб — жителів Довбиша мають карту закордонного поляка, чимало молоді звідси (навіть української), завдяки сприянню польської держави, навчається, живе і працює в Польщі. Довбиський католицький осередок входить до Федерації польських організацій, де у статуті записана тісна співпраця з римо-католицькою церквою.

В Довбиші проживають багато поляків, які спільно з українцями боролись проти російської комуністичної окупації України та Польщі, за що були засуджені на довгорічні каторжні роботи в сибірських таборах.[9]

Зі слів мешканців, до третини мають «карту поляка», половина сповідує римокатолицький обряд а до трьох четвертей має польське коріння[10].

Економіка ред.

  • Довбиський порцеляновий завод
  • Довбиський промисловий комбінат «Явір». Один з напрямків діяльності: виробництво твердопаливних котлів BRICK. Газогенераторні котли (піролізного типу) в якості палива дозволяють використовувати сировину вологістю до 70 % (тирса з пилорами, тріска, лузга зернових культур). Ефективно спалюють відходи меблевого виробництва (ламіноване ДСП, MDF).

Населення ред.

За даними перепису населення 1939 року в Мархлевську проживало 4294 особи: українців — 44,6 % або 1915 осіб, поляків — 36,3 % або 1557 осіб, євреїв — 12 % або 513 осіб, інших національностей — 7,2 % або 309 осіб[11].

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[12]:

Мова Відсоток
українська 98,21%
російська 1,47%
інші/не вказали 0,32%

Відомі люди ред.

Див. також ред.

Виноски ред.

  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. ↑ Погода в смт. Довбиш. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 лютого 2008.
  3. ↑ Селищний голова. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  4. ↑ Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 25 березня 2021.
  5. ↑ Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста. Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. Київ. Наукова думка. 1978.
  6. ↑ Кабачій Роман Польське у поліському [Архівовано 5 липня 2011 у Wayback Machine.] // «Український тиждень» № 21 (82) за 29 травня — 4 червня 2009 року
  7. ↑ Постанова Житомирського обласного управління від 14 серпня 1941 р. «Про перейменування м. Мархлевськ на м. Довбиш та Мархлевського району на Довбишанський район» // Українське слово: газета. — Житомир, 1941. — Ч. 5. — 17 серпня. — С. 4.
  8. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 15 серпня 1944 «Про перейменування, уточнення та внесення змін в найменування деяких міст, районних центрів і районів Української РСР»
  9. ↑ | ФРАНЦІШЕК ЯКОВЧИК: «СВОБОДА АБО СМЕРТЬ!». Архів оригіналу за 16 серпня 2012. Процитовано 2 серпня 2012.
  10. ↑ Балакир, Анна (16 лютого 2018). "Польща - наче й своє, але не своє" - близько третини мешканців Довбиша мають "карту поляка". Gazeta.ua. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 20 лютого 2023.
  11. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Демоскоп (рос.). Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.
  12. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела ред.

  1. Список населених місць  Волинської губернії. —  Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття з географії Житомирської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Довбиш&oldid=42446529