Гіпокаліємія
| Ця стаття потребує уваги й турботи фахівця у своїй галузі. |
Гіпокаліємія — патологічний стан внаслідок зниження концентрації калію в позаклітинній рідині, якому відповідає падіння вмісту калію в сироватці крові ([K+J]) до рівня нижче 3,5 ммоль/л (мекв/л).[1] Є клінічним синдромом багатьох хвороб.
Гіпокаліємія — це найчастіше з порушень обміну водно-сольового обміну. Концентрацію калію в сироватці на рівні нижче 3,6 ммоль/л, виявляють у 20% пацієнтів, що знаходяться в стаціонарі. В однієї чверті таких хворих концентрація калію в сироватці крові менша 3,0 ммоль/л, що загрожує критичними розладами сердечного ритму. У 10—40% хворих, які знаходяться на амбулаторному лікуванні з використанням діуретиків тіазидового ряду, причиною гіпокаліємії служить дія цих сечогінних засобів. Гіпокаліємія при концентрації калію в сироватці крові в межах 3,5—3,0 ммоль/л підвищує ризик летального наслідку у пацієнтів з хворобами серця і судин. У зв'язку з цим можна вважати, що гіпокаліємія завжди служить показанням для терапії, спрямованої на відновлення нормального гомеостазу калію.
Етіологія ред.
Калій вільно мігрує через зовнішню клітинну мембрану під дією градієнтів своїх осмотичних концентрацій, а також служить для підтримки електронейтральності рідинних середовищ організму. Тому можливі дві головні причини гіпокаліємії:
- Втрати калію в зовнішнє середовище як причина його патологічно низького вмісту в організмі (низьке поступлення екзогенного калію у внутрішнє середовище з їжею і напоями).
- Переміщення калію у внутрішньоклітинне середовище з позаклітинного.
- Втрати калію в зовнішнє середовище.
- Міграція калію в клітини.
При гострих масивних втратах калію в зовнішнє середовище нирки не здатні затримувати калій в організмі. Річ у тому, що гіпокаліємія, як правило, поєднується з дефіцитом позаклітинної рідини того або іншого походження (часте блювання, втрати вмісту шлунку і кишківника по назогастральному зонду, діарея та ін.). У відповідь на дефіцит позаклітинної рідини розвивається первинний альдостеронізм.
Імовірність гіпокаліємії вища у літніх пацієнтів. Річ у тому, що самотні люди похилого віку часто не в змозі придбати продукти з високим вмістом калію, а також не можуть споживати їх через втрати зубів. У престарілих людей нерідко виявляють нездатність до проковтування відносно твердих за консистенцією овочевих і інших продуктів з високим вмістом калію. Крім того, літні хворі нерідко вживають внутрішньо сечогінні засоби, що підвищують втрати калію в зовнішнє середовище разом із сечею.
Патогенез ред.
Загальний вміст калію в організмі і його перерозподіл між клітинами і позаклітинним середовищем регулюється низкою гормонів. При цьому високе відношення вмісту калію в клітині до його концентрації в позаклітинній рідині (у плазмі, сироватці крові) підтримується за допомогою дії двох систем гормональної регуляції. Інсулін і ендогенні катехоламіни посилюють входження калію в клітину, підвищуючи активність Na+/К+-АТФази плазматичної мембрани. Гіперкаліємія підвищує секрецію інсуліну, а гіпокаліємія пригнічує секрецію цього гормону. Блокада бета-адренорецепторів (побічна дія бета-адреноблокаторів) підвищує концентрацію калію в позаклітинній рідині і сироватці крові. Ефект бета-адреноміметиків знижує вміст калію в позаклітинній рідині і сироватці. Цей ефект лікарських засобів не залежить від загального змісту калію в організмі. Синтез Na+/K+-АТФази плазматичної мембрани посилюється дією тиреоїдних гормонів, що пояснює виникнення гіпокалієміє внаслідок гіпертиреозу. Введення у внутрішнє середовище екзогенного бікарбонату натрію викликає помірне переміщення калію в клітину. Річ у тому, що екзогенні бікарбонатні аніони швидко витрачаються на нейтралізацію протонів системою головного позаклітинного буфера. В результаті в позаклітинному середовищі вивільняються катіони натрію, які витісняють калієві катіони з позаклітинного середовища в клітину.
Досі залишається неясним, чи впливає альдостерон на перерозподіл калію між клітиною і позаклітинним середовищем. Дія цього мінералокортикоїду підвищує екскрецію калію разом із сечею, що може понизити вміст калію в усьому організмі.
Катіон калію вільно мігрує з клітинного середовища в позаклітинне і назад. При цьому калій мігрує відповідно до градієнтів своїх осмотичних концентрацій, а також для підтримки електронейтральності рідких середовищ організму. Гіпокаліємія може бути наслідком або загального зниження вмісту катіона в організмі, або міграції калію з позаклітинного середовища в клітини.
Примітки ред.
- ↑ Kratz, A; Ferraro, M; Sluss, PM; Lewandrowski, KB; Ellender, Stacey M.; Peters, Christine C.; Kratz, Alexander; Ferraro, Maryjane; Sluss, Patrick M. (2004). Case records of the Massachusetts General Hospital. Weekly clinicopathological exercises. Laboratory reference values. The New England Journal of Medicine. 351 (15): 1548—63. doi:10.1056/NEJMcpc049016. PMID 15470219.
|
Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |