Гудіашвілі Ладо Давидович
Гудіашвілі Ладо (Володимир) Давидович (1896, Тифліс — 1980, Тбілісі) — народний художник СРСР. Герой Соціалістичної праці, лауреат республіканської премії імені Шота Руставелі. Професор Тбіліської Академії мистецтв (1926—1932)[8].
| Гудіашвілі Ладо Давидович | ||||
|---|---|---|---|---|
| груз. ვლადიმერ დავითის ძე გუდიაშვილი | ||||
|
| ||||
| Народження |
18 (30) березня 1896[1][2][…] Тифліс, Російська імперія[4] | |||
| Смерть | 20 липня 1980[1][2][…] (84 роки) | |||
| Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР[6] | ||||
| Поховання | Мтацмінда | |||
| Країна |
 Російська імперія СРСР | |||
| Діяльність | художник, рисувальник | |||
| Напрямок | авангардизм і реалізм | |||
| Працівник | Тбіліська академія мистецтв | |||
| Член | Blue Hornsd (1918)[7] | |||
| Роботи в колекції | Національна галерея Вірменії | |||
| Нагороди | ||||
| Автограф |
.svg){kind=small} | |||
| Сайт | art.gov.ge | |||
|
| ||||
 Гудіашвілі Ладо Давидович у Вікісховищі | ||||
.jpg)
Життєпис ред.
1910—1914 навчання у Тифліська школа живопису і архітектури у Я. І. Ніколадзе та О. І. Шмерлінга.
1914 — отримав звання художника-педагога за серію рисунків (туш) до збірника приповідок «Мудрість вимпелу» Сулхана Саба-Орбеліані..
1916 — член Товариства грузинських художникі
Мистецький спадок ред.
Картини: «Злочинна сім'я». 1929; «Знедолені», 1930). «Феромарганцевий завод у Зестафоні» (1934), «Перша бригада казбекського андезиту» (1937); на історичні теми та за мотивами народних казок і легенд: «Пригоди бериків» (1928), «Танок-вихор» (1937), «Прогулянка Серафіти» (1940)[9].
Портрети: «Н. Піросманішвілі» (1928), «Т. Ціцішвілі» (1940), «Дочка художника» (1953), «Елісо» (1963). У 1960-ті роки Гудіашвілі написав тематичні картини «Весна», «Колгоспні дівчата», «Збирання чаю».
«Весна», «Колгоспні дівчата», «Збирання чаю» (1960).
Художнє оформлення книг видавництва Грузії: «Чарівні казки» (1960), «Мудрість Балавара» (1962)
Оформляв вистави в Театрах ім. Шота Руставелі, ім. К. Марджанішвілі, опери та балету ім. 3. Паліашвілі. Оформив також декілька кінофільмів.
Виставки: в НДР (1969), у Тбілісі (1926, 1957, 1964, 1965, 1970), у Москві (1958), в Батумі (1973), а також у Парижі (1922, 1923, 1924, 1925, 1935).
Помер у Тбілісі, похований у пантеоні на горі Мтацмінда.
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118746642 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Vladimir (Lado) Davydovich Gudiashvili
- ↑ Delarge J. Le Delarge — Paris: Gründ, Jean-Pierre Delarge, 2001. — ISBN 978-2-7000-3055-6
- ↑ Гудиашвили Ладо Давидович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Sokolov M. N. Gudiashvili, Lado // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2018. — ISBN 978-1-884446-05-4 — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T035376
- ↑ Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
- ↑ http://www.nplg.gov.ge/bios/en/00001566/
- ↑ Екатерина. Биография - Гудиашвили Ладо (Владимир) Давидович - Музей Арт-Рисунок. www.art-drawing.ru (ru-ru) . Архів оригіналу за 24 травня 2017. Процитовано 31 травня 2017.
- ↑ Грузинский художник Ладо Гудиашвили. Страницы жизни и творчества | Статьи | Главная | . www.relga.ru. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 31 травня 2017.
|
Це незавершена стаття про особу Грузії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |