Городні (архітектура)
Городні — дерев'яно-земляне укріплення у вигляді пустотілої стіни, наповненої землею.[1][2] Це дерев'яно-земляна споруда, частина фортифікаційної споруди. З обох боків зруби були укріплені земляними укосами, які обмежували розтікання ґрунту в нижніх частинах городень, і це дозволяло створювати великі земляні вали з крутими схилами.[2] Останні, в свою чергу, мали підструктури всередині, щоб підтримувати крутизну схилів.[2] Городні були головною частиною міських укріплень.[2] Верхні частини городень виступали над валами, вони були стінами міста, і вони мали "заборола" — бойові майданчики з дерев'яними містками-брустверами та щілинами для стрільби з лука.[2] Про такі заборола пише літопис від 1097 року:
.jpg)
«Мстиславу же хотящо стрЂлити» внезапу ударен бысть под пазуху стрЂлою, на заборолЂх сквозЂ дску скважнею». 
Верхня частина заборола була вкрита дерев'яним дахом. Не виключено, що дерев'яні частини стін і брами були обмазані глиною для запобігання пожежі під час нападу, а іноді й побілені.[2]
городні являли собою зруб з чотирма стінами, заповнений глиною, піском і камінням. Іноді внутрішній об'єм городні могли використовувати як приміщення різного призначення. Стінами, що захищали місто, були дубовими зрубами — городнями, де кожен зруб — із 12 комірок розміром 3 х 3 м, заповнених землею.[3] Городні були побудовані у три ряди, зверху із заборолами, брустверами з отворами для стрільби.[3] Будівництво, утримання і ремонт міських укріплень було обов'язком городян, а навколишнє населення також залучалося до цих робіт.[3]
Городні широко використовувалася в середньовіччі у фортифікаційній системі або для мостових опор.
В описі М.С. Грушевського про південноруські замки XVI століття, які в своїй більшій кількості випадків були дерев'яними, стіни яких переривалися вежами, зазначається, що у вежах, крім приміщень для гармат, всередині веж бували житлові кімнати, комірки, комори, склади бойових припасів.[4]
Китай-город — раніше Большой посад, а нині історичний район Москви всередині Китайгородської кріпосної стіни, прибудованої в 1538 році до кутових башт Московського Кремля: Беклемішевської та Арсенальної, ймовірно отримав назву від слова кітта. В енциклопедії Кюрінца і в перекладі її на російську мову в "Экономическом магазине" в статтях про кітти описуються їх різновидності. Під цим словом розуміється певний рід рідкої і в'язкої матерії, яка з'єднує жорсткі і тверді тіла, наприклад каміння між собою, дерево — дерев'яні кітти, а також скульптурні кітти, кітти для печей, заліза і хімічної посуди, і яка, не впитуючись в саме тіло будівельних матеріалів, на поверхні їх твердне, а затвердівши — ніякими рідинами більше не розчиняється.[5][6] По-суті, мова йде про клеї, замазки і гідравлічні розчини або гідравлічні добавки.
Інші значення слова «городні» ред.
Городнею також називали:
Примітки ред.
- ↑ Г. Івакін. Історичний розвиток Києва XIII — середина XVI ст. — К., 1996. — С. 109-189. (Розділ III. Історична топографія пізньосередньовічного Києва)
- ↑ а б в г д е 9.12. Архітектура: дерев'яна і кам'яна (Ю.С. Асєєв, В.О. Харламов) / Історія української культури. У 5 т. / за ред. Ю.С. Асеєва. Київ: Наукова думка, 2001. Т. 1.
- ↑ а б в Попович М.В. Нарис історії культури України. — К., 1998. — С. 71-87.
- ↑ Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), І. Гирич та ін. — . — Львів: Видавництво "Світ", 2002 — .. — ISBN 966-603-223-5
Т. 5 / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського; М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань, І. Гирич, О. Тодійчук. — Львів: Видавництво "Світ", 2003. — 592 с.: іл. — 7000 пр.. — (Серія "Історичні студії та розвідки" : 1888-1896). — ISBN 966-603-223-6. — 966-6063-276-7 (т. 5) - ↑ Krünitz. T.39, с.218-286 [217]; О киттах или цементах [219]
- ↑ Экономический магазин, 1788, с.33 [219]
Література ред.
- Тимофієнко В. І., Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття, Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. ISBN 966-96284-0-7