Вікіпедія

Гній (добриво)

органічна речовина, в основному отримана з екскрементів тварин, яка використовується як сільськогосподарське добриво

Гній — суміш посліду або кізяка з підстилкою, що використовується як місцеве органічне добриво.[1] Утворюється в результаті ферментативної, зокрема мікробної, переробки бур'янів і кормових трав та калу худоби. Має характерний запах і консистенцію. Використовується як природне («органічне») добриво або паливо.

Кінський гній на пасовищі
Кал кінський
Гній на гноярці
Гній з підстилкою
Тибетські пельмені готують на паливі з гною яків.
Висушування коров'ячого калу на стіні в провінції Юньян (Китай)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гній.

Терміни ред.

  • Кізяк — «послід, кал свійських тварин» — запозичення з тюркських мов[2].
    • Кизик — «овечий послід» — запозичення з тюркських мов[3]
  • Кирпич — плитки з гною, використовувані як паливо[4]. Запозичення з тюркських мов: пор. тур. kerpiç («цегла-сирець»), тат. кирпеч («цегла»), що виводяться з перської мови[5].
  • Аргал — назва, вживана в районі Астрахані й деяких районах Сибіру (Тобольськ, Забайкалля) щодо сухого кізяка[6]. Використовують як паливо в безлісних місцевостях Азії. Слово запозичене з монгольської мови[7].
  • Гній — суміш посліду або кізяка з підстилкою, що використовується як місцеве органічне добриво.[1][8]

Види ред.

Гній великої рогатої худоби ред.

Кінський гній ред.

Свинячий гній ред.

Використовування ред.

Місця складування гною називалися гноївнями[9], гноїськами[10], гноїщами[11], гнойовиськами[12] (зараз вживається термін «гноя́рка»)[13].

Використання як добрива ред.

Склад свіжого гною на солом'яній підстилці (%)
Вид тварин Вода Орган.
речовина		 Азот,
N		 Фосфор,
P2O		 Калій,
K2O		 Кальцій,
CaO
Велика рогата худоба 77,3 20,3 0,50 0,23 0,59 0,40
Коні 71,3 25,4 0,77 0,28 0,63 0,21
Вівці, кози 64,6 31,8 0,83 0,23 0,67 0,33
Свині 72,4 25,0 0,65 0,19 0,60 0,18

Для внесення гною на поля використовують спеціальні машини — гноєрозкидачі[14].

Застосовують для удобрювання і гноївку — рідку складову гною.

У будівництві ред.

Гній використовується в саманному і мазанковому будівництві: його додають до глиняного розчину.

Кінський гній не бажано використовувати для ремонту житлових приміщень, як це іноді трапляється у сільській місцевості.[15] Дослідженнями встановлено, що в 1 кг кінського гною цезію-137 у 3 — 5 разів більше, ніж в 1 кг коров'ячих екскрементів, і в 3—10 разів більше, ніж у пасовищній траві[15].

Використовування як палива ред.

В 1920 році в Сибірському навчально-дослідному господарстві було збудовавно газогенераторну установку для двигуна внутрішнього згорання в 20 к.с. первинним паливом для якої могли бути використані опале листя, солома, полинь або кизяк в кирпичах.[16] Інтенсивність газифікації соломи, очерету і кізяка може знаходитись в межах 600—700 тисяч ккал/м² год..[17]

Гній (часто свинячий) використовується в біогазових установках для отримання біогазу.

Для вирощування печериць ред.

Гній в суміші з соломою після ферментації в буртах використовується як субстрат для вирощування печериць. Для вирощування печериць використовують кінський гній від стійлових коней, а при відсутності його використовують курячий послід, гній ВРХ, овець, кіз, свиней, яків, мулів, людські фекалії[18].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Гній // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. (стор.: 96)
  2. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с. (стор:. 443—444)
  3. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с. (стор:. 430)
  4. ↑ Кирпич // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с. — С. 437
  6. ↑ Доп. к опыту Обл. Великорусск. Словаря, СПб, 1858
  7. ↑ Етимологічний словник Фасмера[недоступне посилання з липня 2019]
  8. ↑ Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua [Архівовано 22 квітня 2012 у Wayback Machine.], інший сайт [Архівовано 8 квітня 2012 у Wayback Machine.].
  9. ↑ Гноївня // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  10. ↑ Гноїсько // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  11. ↑ Гноїще // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  12. ↑ Гнойовисько // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  13. ↑ Гноярка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  14. ↑ Гноєрозкидач // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  15. ↑ а б Гопка Б. М., Хоменко М. П., Павленко П. М. Конярство: Підручник. — К.: Вища освіта, 2004. — 320 с.: іл. ISBN 966-8081-19-6
  16. ↑ Л. К. Коллеров / Газомоторные установки, 1951 (с.:109-110)
  17. ↑ Л. К. Коллеров / Газомоторные установки, 1951 (с.:41,43)
  18. ↑ Морозов А. И. Выращивание шампиньйонов. — М. ООО «Издательство АСТ»; Донецк «Сталкер», 2001. — 48 с. ISBN 5-17-008508-7 (ООО «Издательство АСТ»)
    ISBN 966-596-437-2 («Сталкер»)

Посилання ред.


  Це незавершена стаття про сільське господарство.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гній_(добриво)&oldid=37814476