Вікіпедія

Вольний Федір Григорович

Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою.
Ви можете допомогти проєкту, переклавши їх українською.

Федір Григорович Вольний (рос. Фёдор Григорьевич Вольный; 1 січня 1908, Селище шахти «Північна», Дзержинський район, Донецької області — 16 червня 1974, Луганськ, УРСР, СРСР) — радянський письменник: драматург і прозаїк, комсомольський і партійний діяч, шахтар. Член Національної спілки письменників України c 1953[1][2].

Федір Григорович Вольний
рос. Фёдор Григорьевич Вольный
Народився 1 січня 1908(1908-01-01)
Сєверний, Краснодонська міська рада, Луганська область
Помер 16 червня 1974(1974-06-16) (66 років)
Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
Поховання Луганськ
Країна  СРСР
Діяльність письменник, гірник, драматург, педагог
Нагороди Медаль «За відвагу»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»

Біографія ред.

Федір Вольний народився 1 січня 1908 року в селищі шахти «Північна» Дзержинського району Донецької області  в сім'ї потомствених гірників[3][1][2].

З 12 років Федір трудився на шахтах Красного Луча підземним робітникам: саночником, плитовим, коногоном, кріпильником, Камеронщик[3][1].

У 1921 році хвиля вступив до комсомолу і пізніше очолює комсомольські організації Красного Луча та Антрацита.[3][2] В цей час виступив одним із зачинателів піонерського руху в Донбасі

Працював в ЧК, в складі частин особливого призначення брав участь в боротьбі з бандитизмом[2].

У 1920-х роках виступив організатором першого шахтарського театру робітничої молоді (ТРАМу)[3][1][2].

У 1928 році, працюючи на шахтах, почала літературну діяльність з повісті «Секретар комсомолу»[3], которую поставил в 1930 году[1][2]. Первая повесть Вольного была направлена Максиму Горькому в Сорренто, у которого получила позитивную оценку[1][2].

Позже — в 1932 году Фёдор Вольный поставил пьесу «Большевистская формула»[1][2].яку поставив в 1930 році. Перша повість Вільного була спрямована Максиму Горькому в Сорренто, у якого отримала позитивну оцінку [2].

Без відриву від виробництва пройшов курс Державної академії художніх наук[3][1].

У передвоєнні роки написав кіноповісті «Боротьба» і «Боротьба триває», а також п'єсу «Суперники»[1].

Брав участь у Великій Вітчизняній війні.[3][1]. З 1942 року — комісар 137 окремої артбатареі протитанкової оборони гірничорятувальної дивізії[1]. Нагороджений медалями. Після поранень і контузій був визнаний непридатним до військової служби і до кінця війни викладав у військових училищах[2].

Після демобілізації перебував на партійній роботі продовжуючи писати[3][2].

З 1947 року продовжує трудову діяльність на шахтах Красного Луча та Ворошиловграда[3][2].

У повоєнні роки Вільним створено ряд п'єс: «Дорога щастя» (1949), «Міра любові» (1952), «Сувора повість» і «Я люблю тебе, життя» (1960), а також оповідань і повістей «Роман Крига» (1959), «Тимко» (1964), роману «Третій східний» та інших. Федір Григорович також пише статті, нариси і розповіді про Донецький край і про трудівників-шахтарів [2].

Федір Григорович Вольний помер 16 червня 1974 року в Луганську, де і похований[3][1][2].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н Вольний Федір Григорович // Видатні діячи Луганщини [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] (укр.). Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Горького. Проверено 27 августа 2013. .
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Фёдор Вольный (рус.). Сайт центральной городской библиотеки им. Н. К. Крупской. Проверено 27 августа 2013. Архивировано из первоисточника 15 сентября 2013.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л Вольный Федор Григорьевич // Гордость земли Луганской (рус.). Луганская областная библиотека для детей. Проверено 27 августа 2013. Архивировано из первоисточника 15 сентября 2013.

Література ред.

  • А. Бондаренко. Певец донецкого края: Исполнилось 80 лет со дня рождения писателя Федора Вольного // Ворошиловградская правда. — 16 февраля, 1988.
  • Е. Волошко. Певец шахтерского края: К 70-летию со дня рождения Ф.Вольного // Ворошиловградская правда. — 1978. — № 20 января.
  • Вольный Федор Григорьевич (К 80-летию со дня рождения): Рек.указ.литературы / Сост. Г. Г. Табачникова. — Ворошиловград, 1988. — С. 9.
  • Довнар Г. Федор Вольный и его шахтерская гвардия // Жайвори над Луганщиною. — Луганськ : Свытлиця, 2004. — Т. 1. — С. 59-62.
  • О. Килимник. Федор Вольный // Писатели Советской Украины: Справочник. — Москва : Радянський письменик, 1960. — С. 85-86.
  • Довнар Г. Федор Вольный и его "Гвардия" // Писатели Советской Украины:Справочник. — Донецк : Донбас, 1976. — С. 5-8.
  • Вольний Федор Григорович // Вони прославили наш край: Довідник. — Луганськ : Світлиця, 1998. — С. 23.
  • Письменники Радянської України 1917-1987. Біобібліографічний довідник. — Киев : Радянський письменник, 1988. — 119 с.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вольний_Федір_Григорович&oldid=41405353