Во́ло (лат. ingluvies) — розширена частина стравоходу в деяких безхребетних (червів, молюсків, комах) і птахів (хижих, зерноїдних), де нагромаджується й частково перетравлюється їжа. Стінки вола здебільшого багаті на залози.

Самець хвилястого папуги з повним волом після годування

Воло у комах

ред.

У бджіл у волі під впливом ферментів слинних залоз нектар перетворюється на мед.

Воло у птахів

ред.

У птахів воло зазвичай знаходиться під ключицею та має великі залози. За будовою воло істотно не відрізняється від інших частин стравоходу, а у деяких птахів (голуби, фазани) до нього прикріплюється поперечно-смугаста мускулатура. Перистальтичні рухи вола забезпечують надходження їжі до шлунку, її відригування під час годування пташенят або видалення неперетравлених решток.

У голубів з 8 дня насиджування клітини епітелію вола піддаються жировому переродженню, відторгаються та разом з секретом залоз вола утворюють білувату рідину (так зване «голубине молоко») для вигодовування пташенят.

У хижих птахів у волі збираються рештки неперетравленої їжі, які відригуються у вигляді погадок.

Рябки, які мешкають у пустелях, переносять у волі воду для пташенят.

Також воло розвинене у птахів з відносно повільним перетравленням (деякі види зерноїдних).

У деяких птахів воло практично або повністю відсутнє (страус, пінгвіни, гагар та багато інших птахів). У інших видів птахів прийнято відрізняти дві основні форми вола, пов'язані переходами:

Див. також

ред.

Посилання

ред.
  • Воло // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
  • Талпош В. С. Зоологія. Словник-довідник. Поняття, терміни. — Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2000. — 240 с. — ISBN 966-7520-47-1.
  • Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. — М. : Сов. энциклопедия, 1986. — 831 с.