Євроліга — щорічне змагання серед волейбольних збірних, що проводиться під егідою Європейської конфедерації волейболу (CEV). З 2004 року проводяться змагання для чоловічих команд, влітку 2009 року відбувся перший розіграш жіночої Євроліги.

Євроліга
Засновано 2004
2009
Конфедерація ЄКВ
Поточний чемпіон Туреччина «Туреччина» (3)
Україна «Україна» (2)
Найбільше перемог Туреччина «Туреччина» (3)
Сербія «Сербія» (3)
Сайт european-golden-league

Історія ред.

Вперше змагання з волейболу під назвою «Євроліга» серед чоловічих і жіночих збірних пройшли з грудня 1997 по липень 1999 року в рамках відбіркового турніру до чемпіонату Європи-1999. І у чоловіків, і у жінок турнір пройшов за однаковим регламентом: найсильніші збірні увійшли в дивізіон «А», де були розділені на дві групи, в яких ігри проводилися в два кола з роз'їздами. Фінальні змагання турніру проведені не були. Переможцями групових турнірів у чоловіків стали збірні Болгарії та Югославії, у жінок — Польщі та Росії.

На постійній основі серед чоловічих збірних Євроліга проводиться з 2004 року за ініціативи Чехії, Нідерландів, Німеччини та Росії, виключених у кінці сезону-2003 з-поміж учасників Світової ліги. З 2009 року проводяться змагання і для жіночих команд. Євроліга є не тільки самостійним престижним турніром, але і служить важливим етапом підготовки команд до головним волейбольним змагань — чемпіонатів Європи та світу, Олімпійських ігор.

Регламент змагань у чоловіків, за винятком турніру 2014 року, включає групову стадію і фінальний турнір, що проводиться у форматі «фіналу чотирьох» (два півфінали і два фінали — за 1-е і 3-є місця). У 2014 році після групового раунду пройшла серія плей-оф з двох півфінальних та двох фінальних матчів. При цьому переможцем в парах плей-оф виходила команда, яка здобула дві перемоги. Якщо кількість перемог у суперників була рівною, то переможцем оголошувалася команда, яка набрала більше очок в двоматчевій серії (перемоги 3:0 і 3:1 — 3 очки, перемога 3:2 — 2 очка, поразка 2:3 — 1 очко). У разі рівності і цих показників призначався золотий сет. У 2014 році в жіночому турнірі після групового раунду проводилась фінальна серія, а в наступному розіграші — півфінальні та фінальні матчі за описаним вище регламентом.

У 2013 році в турнірі Євроліги був випробуваний новий формат проведення матчів: партії (крім п'ятої) тривали не до 25, а до 21 очка з одним замість двох технічних тайм-аутів (при наборі однієї з команд 12 очок).

Чоловіча Євроліга ред.

«Фінали чотирьох» ред.

У 2014 році — фінальна серія

Рік Місто Переможець Результат Фіналіст 3-є місце Результат 4-е місце
2004   Опава   Чехія 3:1   Росія   Нідерланди 3:1   Німеччина
2005   Казань   Росія 3:0   Фінляндія   Іспанія 3:1   Туреччина
2006   Ізмір   Нідерланди 3:1   Хорватія   Греція 3:2   Туреччина
2007   Портіман   Іспанія 3:2   Португалія   Словаччина 3:1   Словенія
2008   Бурса   Словаччина 3:1   Нідерланди   Туреччина 3:2   Німеччина
2009   Портіман   Німеччина 3:2   Іспанія   Португалія 3:0   Словаччина
2010   Гвадалахара   Португалія 3:1   Іспанія   Туреччина 3:2   Румунія
2011   Кошиці   Словаччина 3:2   Іспанія   Словенія 3:0   Румунія
2012   Анкара   Нідерланди 3:2   Туреччина   Іспанія 3:1   Словаччина
2013   Мармарис   Бельгія 3:0   Хорватія   Чехія 3:1   Туреччина
2014   Салоніки

  Будва

  Чорногорія 3:2, 3:1   Греція   Північна Македонія

  Словенія[1]


2015   Валбжих   Словенія 3:0   Північна Македонія
  Польща 3:0   Естонія
2016   Варна   Естонія 3:0   Північна Македонія
  Австрія 3:0   Болгарія
2017   Гентофте   Україна 3:1   Північна Македонія   Швеція 3:1   Данія
2018   Карлові Вари   Естонія 3:0   Чехія   Туреччина 3:2   Португалія
2019   Таллінн   Туреччина 3:0   Білорусь   Нідерланди 3:0   Естонія
2020 Скасовано через пандемію COVID-19
2021   Кортрейк   Туреччина 3:1   Україна   Естонія 3:0   Бельгія
2022   Вараждин   Чехія 3:1   Туреччина   Хорватія 3:2   Україна
2023   Задар   Туреччина 3:2   Україна   Хорватія 3:0   Чехія

Учасники ред.

Команди 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2021 2022 2023
 Австрія 8 11 8 12 8 9 6 9 3 17 15 16
 Азербайджан 9 8 17
 Албанія 7 5 18
 Білорусь 5 7 7 8 7 5 14 2 5
 Бельгія 12 6 6 1 6 11 4
 Болгарія 4
 Боснія і Герцеговина 19
 Велика Британія 9 9 7 10
 Угорщина 12 6 19 17 14
 Німеччина 4 5 5 6 4 1
 Греція 3 8 6 8 5 9 10 2 5 14
 Грузія 19
 Данія 7 11 10 7 5 4 15 12
 Ізраїль 6 10 11 7 17
 Іспанія 3 6 1 2 2 2 3 6 9 5 7
 Кіпр 18
 Республіка Косово 20
 Латвія 11 15 5 11
 Люксембург 7 19
 Республіка Македонія
3 2 2 2 16 13
 Нідерланди 3 1 7 2 5 1 5 3
 Польща 7 3
 Португалія 2 7 3 1 4 9
 Росія 2 1
 Румунія 9 10 4 4 9 5 11 13 8
 Словаччина 8 6 7 3 1 4 6 1 4 7 11 8 10
 Словенія 4 3 3 1 12
 Туреччина 5 4 4 5 3 5 3 11 2 4 8 6 3 1 1 2 1
 Україна 1 8 5 2 4 2
 Фінляндія 6 2 7 11
 Хорватія 7 2 12 8 2 9 13 8 15 3 3
 Чорногорія 5 1
 Чехія 1 7 10 5 3 2 8 6 1 4
 Швеція 3 10
 Естонія 8 8 4 1 1 4 3

MVP ред.

  • 2004 -   Петр Платеник
  • 2005 -   Павло Абрамов
  • 2006 -   Гвідо Гертцен
  • 2007 -   Гільєрмо Фаласка
  • 2008 -   Мартин Сопко
  • 2009 -   Йохен Шепс
  • 2010 -   Валдір Секейра
  • 2011 -   Томаш Кметь
  • 2012 -   Емре Батур
  • 2013 -   Брам ван ден Дріс
  • 2014 -   Мілош Чулафич
  • 2015 -   Деян Вінчич
  • 2016 -   Роберт Техт
  • 2017 -   Максим Дрозд
  • 2018 -   Рене Теппан
  • 2019 -   Арслан Екші
  • 2020 - Турнір скасовано
  • 2021 -   Адіс Лаґумджія
  • 2022 -   Ян Галабов
  • 2023 -   Каан Гюрбюз

Жіноча Євроліга ред.

«Фінали чотирьох» ред.

З 2014 року — фінальна серія

Рік
Місто Переможець Результат Фіналіст 3-є місце Результат 4-е місце
2009   Кайсери  Сербія 3:2  Туреччина  Болгарія 3:0  Франція
2010   Анкара  Сербія 3:1  Болгарія  Туреччина 3:0  Ізраїль
2011   Стамбул  Сербія 3:0  Туреччина  Болгарія 3:0  Чехія
2012   Карлові Вари  Чехія 3:0  Болгарія  Сербія 3:1  Нідерланди
2013   Варна  Німеччина 3:2  Бельгія  Болгарія 3:0  Румунія
2014   Бурса

  Рюссельсгайм

 Туреччина 3:1, 3:1  Німеччина  Польща[2]
 Азербайджан
2015   Ерд

  Ізмір

 Угорщина 3:0, 1:3[3]  Туреччина  Греція

 Ізраїль

2016   Нітра

  Баку

 Азербайджан 3:1, 3:0  Словаччина  Греція

 Словенія

2017   Гельсінкі

  Івано-Франківськ

  Україна 3:1, 3:1   Фінляндія   Словаччина
  Іспанія
2018   Будапешт   Болгарія 3:0   Угорщина   Чехія 3:1   Фінляндія
2019  Вараджин  Чехія 3:1  Хорватія  Білорусь 3:0   Іспанія
Скасовано через пандемію COVID-19
2021  Русе   Болгарія 3:1  Хорватія   Іспанія 3:2   Чехія
2022  Орлеан   Франція 3:0  Чехія   Хорватія
  Румунія
2023  П'ятра-Нямц

 Лунд

  Україна 3:0, 3:0   Швеція   Бельгія
  Чехія

Учасники ред.

Команди 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2021 2022 2023
  Австрія 10 14 7 13
  Азербайджан 4 1 5 10 11
  Албанія 10 9 15
  Бельгія 2 3
  Білорусь 7 7 6 6 3 8
  Болгарія 3 2 3 2 3 6 1 1
  Боснія і Герцеговина 12
  Велика Британія 8 8
  Греція 7 7 12 10 8 3 3 15
  Грузія 6 12 19 19
  Естонія 16 17 16
  Ізраїль 4 10 9 8 3 18 15 17
  Іспанія 6 5 8 7 5 6 3 10 4 3
  Кіпр 17
  Косово 20
  Латвія 18
  Люксембург 19
  Нідерланди 4
  Німеччина 1 2
  Польща 3 5 5
  Португалія 7 12 19 15
  Румунія 5 6 5 6 4 7 13 7 3
  Сербія 1 1 1 3 5
  Словаччина 2 3 9 7 6
  Словенія 7 3 14 14
  Туреччина 2 3 2 8 6 1 2
  Угорщина 9 12 7 1 10 2 5 9
  Україна 1 8 5 10 5 1
  Фінляндія 2 4 7
  Франція 4 6 5 7 5 11 10 5 1
  Хорватія 11 7 2 2 3
  Чорногорія 10 8
  Чехія 4 1 3 1 4 2 3
  Швейцарія 11 17
  Швеція 11 13 10 2

MVP ред.

Див. також ред.

Чемпіонат Європи з волейболу серед жінок

Примітки ред.

  1. Competition Final Standing [Архівовано 5 січня 2017 у Wayback Machine.].
  2. Competition Final Standing [Архівовано 5 січня 2017 у Wayback Machine.].
  3. Переможець визначився у золотому сеті, який завершився з рахунком 15:13 на користь Угорщини.

Посилання ред.