Верес Ганна Іванівна

українська майстриня художнього ткацтва

Га́нна Іва́нівна Ве́рес (21 грудня 1928, Обуховичі —11 червня 2003, Обуховичі) — українська вишивальниця й ткаля; член Спілки радянських художників України з 1965 року та Національної спілки майстрів народного мистецтва України з 1999 року. Донька ткалі Марії Пособчук, мати майстринь Валентини та Олени Вересів.

Верес Ганна Іванівна
Народилася 21 грудня 1928(1928-12-21)
Обуховичі, Іванківський район, Київська округа, Українська СРР, СРСР
Померла 11 червня 2003(2003-06-11) (74 роки)
Обуховичі, Іванківський район, Київська область, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність ткаля
Членство Спілка радянських художників України і Національна спілка майстрів народного мистецтва України
Мати Пособчук Марія Маркелівна
Діти Верес Валентина Іванівна і Верес Олена Іванівна
Нагороди
орден «Знак Пошани»
Народний художник України Національна премія України імені Тараса Шевченка Заслужений майстер народної творчості УРСР

Життєпис ред.

Народилася 21 грудня 1928 року в селі Обуховичах (нині Вишгородський район Київської області, Україна). Здобула середню освіту. Майстерності навчалась у своєї матері — Марії Пособчук.

У 1948—1958 роках працювала у філії київського виробничо-художнього об'єднання в Обуховичах; з 1977 року — у Художньому фонді Кєва. Жила у Києві, в будинку на провулку Бастіонному, № 9, квартира 15[1]. У 1988—1992 роках створила Музей народного ткацтва у смт Іванкові. Померла в Обуховичах 11 червня 2003 року.

Творчість ред.

Працювала в галузі декоративного мистецтва (художня вишивка). Авторка і виконавиця традиційних поліських тканих рушників, декоративних тканин та панно. Серед робіт:

декоративні рушники
  • «Україно, мати моя» (1956)
  • «Женці жнуть» (1962);
  • «Україно, мати моя» (1966);
  • «Золота осінь» (1966);
  • «Цвіти, Україно» (1967);
  • цикли рушників «Наша дума, наша пісня» (1967, техніка перебірного ткацтва);
  • «В сім'ї вольній, новій» (1969);
  • «Радянська Україна» (1971);
  • «Щедрість» (1973);
  • «Дзвони Чорнобиля» (1988);
  • «Блискавка» (1990);
декоративні тканини
  • «Наша дума, наша пісня» (1965);
  • «Квіти Полісся» (1967);
  • «Київ — сад» (1975);
  • «Щастя землі» (1985);
  • «Хай буде мир на всій землі»;
  • «Радуйся, ниво неполитая»;
  • «Вічний вогонь»;
панно

У 1966—1968 виконала орнаментальні рушники, які присвятила Тарасу Григоровичу Шевченку. Репродукціями її рушників у співавторстві з Ганною Василащук ілюстровано «Кобзар» Шевченка (Київ, 1971).

Брала участь у республіканських та зарубіжних виставках з 1960 року, всесоюзних — з 1961 року. Творчості майстрині присвячені кінофільми «Ляда» (1974, «Київнаукфільм»), «А льон цвіте» (1980, «Укртелефільм»).

Її роботи експонуються у Національному музеї Тараса Шевченка у Києві, Шевченківському національному заповіднику в Каневі, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва. Окремі роботи майстрині, що зберігалися в Іванківському історико-краєзнавчому музеї, згоріли 27 лютого 2022 року внаслідок пожежі, що виникла під час бою з російськими окупантами в ході російсько-української війни[2].

Відзнаки ред.

Примітки ред.

Література ред.