Вікіпедія

Велобол

Велобóл — двостороння командна гра велосипедистів з м'ячем, мета якої — забити якнайбільше голів у ворота суперників.

Велобол (2 х 2). Виконання 4-метрового пенальті.

Загальні правила ред.

Найпопулярніший різновид велоболу — спортзальний: по два гравці в команді на полі завбільшки 11 × 14 м, яке за лініями воріт має вільні для їзди доріжки й обгороджене 30-сантиметровими щитами. Розмір воріт 2×2 м. Штрафні майданчики — це півкруги з радіусом 2 м. У центрі поля є коло такого ж радіуса.

Гра триває: для юнаків (11 —17 років) — 2 тайми по 5 хвилин; для юніорів (до 19 років) — 2 тайми по 6 хвилин і для дорослих — 2 тайми по 7 хвилин.

Забити гол можна тільки переднім та заднім колесами, головою чи тулубом спортсмена. Гол не зараховують, якщо нападник зразу ж після удару доторкнеться поля ногою або ж якщо м'яч доторкнувся до захисника. Дозволяється атакувати гравця тільки з того боку, з якого він веде м'яч. Заборонено навмисно наїжджати на суперника, штовхати його, затримувати руками, спиратися на штангу й навмисно заклинювати м'яч у велосипеді, а також гучно розмовляти.

Якщо гравець доторкнувся підлоги чи штанги будь-якою частиною тіла, то він не має права доторкатися м'яча й мусить негайно виїхати за лінію воріт двома колесами (але не через штрафний майданчик), а тоді вже заїхати на поле й вести гру далі.

На штрафному майданчику може перебути тільки один гравець — команди, що захищається. Він може відбивати м'яч усім, навіть руками, але за умови, що обидва колеса його велосипеда — у штрафному майданчику. В іншому разі за гру рукою карають 4-метровим штрафним ударом.

У велоболі призначають кутові удари, вільні удари й 4-метрові пенальті. Останні — за порушення правил на своєму штрафному майданчику.

Коли матч закінчився внічию, дають додатковий 7-хвилинний тайм. Якщо за цей час не визначиться переможець, тоді призначають серію пенальті.

Судять матчі два лайнсмени біля воріт, секретар, хронометрист і головний арбітр. У того досить великі повноваження. За злісні порушення правил він має право видалити гравця. Тоді команді автоматично зараховують поразку. Якщо учасник травмувався і, згідно з висновком лікаря, упродовж 10 хвилин не може поновити гру, тоді команді, яка його травмувала, зараховують поразку — незалежно від рахунку матчу.

Є ще два різновиди велоболу:

  • У команді 6 учасників. Грають на половині футбольного поля футбольним-таки м'ячем. Тепер такий різновид малопопулярний, а у двадцятих-тридцятих роках XX століття було інакше.
  • У команді 5 учасників. Матч триває два тайми по 15 хв. на гандбольному полі. Бортики стоять тільки на бокових лініях. Є визначений на всю гру воротар, що в межах штрафного майданчика може відбивати м'яч руками. У тих же межах можуть перебувати ще два гравці команди, що захищається. Коли спортсмен дотикається підлоги, йому досить від'їхати більш як чотири метри від м'яча, щоб грати далі. Практикуються видалення на дві хвилини. Пробивають 7-метрові штрафні удари.

Цей різновид розвинувся з попереднього (6 х 6) у Німеччині 1970-х років і набув значного поширення.

Спорядження ред.

 
Велосипед для велоболу

Велобольний м'яч круглий, з поперечником 15—18 см, заповнений м'яким матеріалом — кінським волосом, лосячою шерстю, корком. Колись його вага становила 7,5 кг, а у 1920-х роках її зменшили до 500–600 г. Завдяки цьому гра стала динамічніша.

До спорядження гравця належать труси, футболка з короткими рукавами, борцівське чи боксерське взуття (можна й кеди), гетри і велосипед.

Велобольні велосипеди особливі: вони важать до 13 кг, на передньому зубчастому колесі 24 зубці, на задньому — 22. Діаметр переднього і заднього ходових коліс однаковий і не перевищує 645 мм. Óбід може бути дерев'яний чи металевий. Ширина шин становить 2,5—3,8 см. Гальм немає, маточина заднього колеса зафіксована нерухомо. Сідло, завдовжки не більш як 300 мм, а завширшки не більш як 200 мм, зміщене дозаду. Таким чином можна зручно пересуватися, краще втримувати рівновагу й робити стійку на задньому колесі. Ручки керма, що вільно обертається навколо осі, вигнуті догори у формі літери «U», що дає можливість завдавати різких ударів: швидкість лету м'яча досягає 90 км/год. Задля безпеки на ручках керма є насадки з ґуми, дерева або пластику. Ціна такого сучасного велосипеда доходить до 2500 євро.

Історія розвитку ред.

 
Велоболісти 1956 року.

Родоначальником велоболу став відомий велофігурист німецького походження, уродженець Рочестера (штат Нью-Йорк) Ніколас Едвард Кауфманн. 14 вересня 1893 року разом із ще одним велофігуристом — Джоном Фезерлі він показав у рідному місті нову гру, яка дуже скоро поширилась у США, а відтак і в Європі. Зокрема, 10 березня 1901 берлінці, митці фігурної їзди Пауль і Отто Людерси показали широкій німецькій публіці новий вид спорту.

Міжнародна асоціація велоспорту (International Cycling Union) розвиває велобол і організовує змагання світового масштабу: чемпіонат світу, Кубок Світу. Щороку, зазвичай навесні, відбувається турнір Кубка Європи елітних команд — чемпіонів і призерів національних першостей. Найкраще розвивається велобол у Німеччині, Чехії, Швейцарії, Австрії, Франції, Данії, Японії та Словаччині, де розігрують національні чемпіонати й кубки.

Першість Європи відбулася тричі — з 1927 по 1929 рр., а з 1930-го стали щорічно розігрувати чемпіонат світу. Першими переможцями на ньому стали німці Карл Берндт і Віллі Шайбе. З 2002-го кожного року розігрують Кубок світу (UCI Worldcup) — в турнірі десяти найкращих клубних команд.

Чемпіонати Європи ред.

Рік Місто-організатор Чемпіон Європи 2 місце 3 місце
1927   Кельн, Німеччина   Німеччина Ґеорґ і Вальтер Штольце   Німеччина Вернер дель Ера і Еміль Шмідт   Німеччина Вільгельм Шрайбер і Ойґен Блерш
1928   Дрезден, Німеччина   Німеччина Ґеорґ і Вальтер Штольце   Німеччина Вальтер Шульце і Вальтер Гаазе   Німеччина Вільгельм Шрайбер і Ойґен Блерш
1929   Страсбург, Франція   Німеччина Вільгельм Шрайбер і Ойґен Блерш   Німеччина Ґеорґ і Вальтер Штольце Не розігрувалося

Чемпіонати світу ред.

Рік Місто-організатор Чемпіон світу 2 місце 3 місце
1930   Лейпциґ, Німеччина   Німеччина Карл Берндт і Віллі Шайбе   Німеччина Ґеорґ Ґребе і Отто Пантле   Франція Шарль і Філіпп Вайхерт
1931   Берн, Швейцарія   Німеччина Вільгельм Шрайбер і Ойґен Блерш   Швейцарія Вальтер Остервальдер і Вальтер Ґаблер   Франція Шарль і Філіпп Вайхерт
1932   Страсбурґ, Франція   Німеччина Вільгельм Шрайбер і Ойґен Блерш   Швейцарія Вальтер Остервальдер і Вальтер Ґаблер   Франція Ернст і Рене Гайц
1933   Париж, Франція   Німеччина Вільгельм Шрайбер і Ойґен Блерш   Швейцарія Вальтер Остервальдер і Вальтер Ґаблер   Франція Шарль і Філіпп Вайхерт
1934   Лейпциґ, Німеччина   Німеччина Вільгельм Шрайбер і Ойґен Блерш   Швейцарія Вальтер Остервальдер і Вальтер Ґаблер   Франція Шарль і Філіпп Вайхерт
1935   Антверпен, Бельгія   Німеччина Вільгельм Шрайбер і Ойґен Блерш   Швейцарія Вальтер Остервальдер і Вальтер Ґаблер   Франція Шарль і Філіпп Вайхерт
1936   Цюрих, Швейцарія   Німеччина Ойґен Блерш і Ґустав Кепінґ   Швейцарія Вальтер Остервальдер і Вальтер Ґаблер   Франція Шарль і Філіпп Вайхерт
1937   Відень, Австрія   Німеччина Вільгельм Шрайбер і Ойґен Блерш   Швейцарія Вальтер Остервальдер і Вальтер Ґаблер   Франція Шарль і Філіпп Вайхерт
1938   Страсбурґ, Франція   Німеччина Ґустав Кепінґ і Карл Шефтер   Швейцарія Вальтер Остервальдер і Вальтер Ґаблер   Франція Оґюст Ферран і Альфред Делль
1946   Цюрих, Швейцарія   Швейцарія Вальтер Остервальдер і Вальтер Ґаблер   Франція Оґюст Ферран і Альфред Делль   Чехословаччина Ярослав і Ян Новак
1947   Париж, Франція   Швейцарія Вальтер Остервальдер і Якоб Енґлер   Чехословаччина Франтішек Седлачек і Богумил Данеш   Бельгія Йозеф Роґґе і Ґастон Давос
1948   Прага, Чехословаччина   Чехословаччина Франтішек Седлачек і Богумил Данеш   Швейцарія Вальтер Ґебс і Отто Цоллет   Франція Марсель Аманн і Жорж Ерц
1949   Копенгаген, Данія   Швейцарія Вальтер Ґебс і Отто Цоллет   Франція Оґюст Ферран і Жорж Ерц   Чехословаччина Франтішек Седлачек і Богумил Данеш
1950   Льєж, Бельгія   Швейцарія Вальтер Остервальдер і Руді Брайтенмозер   Франція Марсель Аманн і Жорж Ерц   Бельгія Ґустав Так і Альфонс Бултінк
1951   Мілан, Італія   Швейцарія Вальтер Остервальдер і Руді Брайтенмозер   ФРН Віллі і Руді Пензель   Франція Марсель Аманн і Оґюст Ферран
1952   Мондорф, Люксембург   Швейцарія Вальтер Остервальдер і Руді Брайтенмозер   ФРН Віллі і Руді Пензель   Франція Марсель Аманн і Оґюст Ферран
1953   Цюрих, Швейцарія   Швейцарія Вальтер Остервальдер і Руді Брайтенмозер   ФРН Віллі і Руді Пензель   Чехословаччина Франтішек Седлачек і Ярослав Новак
1954   Кельн, ФРН   Швейцарія Руді Брайтенмозер і Фріц Флаксман   ФРН Віллі і Руді Пензель   Чехословаччина Франтішек Седлачек і Ярослав Новак
1955   Мілан, Італія   ФРН Віллі і Руді Пензель   Чехословаччина Франтішек Седлачек і Ярослав Новак   Швейцарія Отто Цоллет і Фріц Флаксман
1956   Копенгаген, Данія   Швейцарія Вальтер Остервальдер і Руді Брайтенмозер   ФРН Віллі і Руді Пензель   Чехословаччина Ярослав Новак і Ярослав Бенеш
1957   Льєж, Бельгія   ФРН Віллі і Руді Пензель   Швейцарія Вальтер Ґебс і Отто Цоллет   НДР Ґерд Мартін і Ґергард Деґенкольб
1958   Карл-Маркс-Штадт, НДР   НДР Ґерд Мартін і Ґергард Деґенкольб   Швейцарія Руді Брайтенмозер і Ґеорґ Лінгард   Франція Жан Вольф і Рене Беґлен
1959   Штутґарт, ФРН   ФРН Карл і Оскар Бухгольц   НДР Гайнц Шнайдер і Ґергард Ландман   Чехословаччина Зденек Біма і Любомир Шпахман
1960   Мюлуз, Франція   Швейцарія Адольф і Ервін Обергенслі   Франція Жан Вольф і Рене Беґлен   ФРН Тео Джевіцкі і Ергард Штюбнер
1961   Санкт-Ґаллен, Швейцарія   ФРН Карл і Оскар Бухгольц   НДР Ґерд Мартін і Ґергард Деґенкольб   ЧССР Їндржих Поспішил і Ярослав Свобода
1962   Відень, Австрія   ФРН Карл і Оскар Бухгольц   ЧССР Їндржих Поспішил і Ярослав Свобода   Швейцарія Руді Брайтенмозер і Ґеорґ Лінгард
1963   Базель, Швейцарія   ФРН Карл і Оскар Бухгольц   Швейцарія Адольф і Ервін Обергенслі   НДР Ганс і Дітер Штольце
1964   Копенгаген, Данія   ФРН Карл і Оскар Бухгольц   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   Франція Жан Вольф і Рене Беґлен
1965   Прага, ЧССР  ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   НДР Ґерд Мартін і Еріх Дузін   ФРН Вернер Венцель і Ґюнтер Біттендорф
1966   Кельн, ФРН   НДР Ґерд Мартін і Еріх Дузін   ФРН Вернер Венцель і Ґюнтер Біттендорф   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил
1967   Баден, Швейцарія   ФРН Вернер Венцель і Ґюнтер Біттендорф   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   НДР Еріх Дузін і Еріх Емде
1968   Кассель, ФРН   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   НДР Ганс і Дітер Штольце   ФРН Вернер Венцель і Ґюнтер Біттендорф
1969   Ерфурт, НДР   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   ФРН Вольфґанґ Флакус і Клаус Бернайс   НДР Еріх Дузін і Еріх Емде
1970   Острава, ЧССР   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   ФРН Вольфґанґ Флакус і Клаус Бернайс   Швейцарія Пауль Обергенслі і Ґеорґ Майле
1971   Баден, Швейцарія   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   ФРН Вольфґанґ Флакус і Клаус Бернайс   Швейцарія Петер Чопп і Бруно Мозер
1972   Оффенбурґ, ФРН   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   ФРН Вольфґанґ Флакус і Клаус Бернайс   Швейцарія Єрґ Остервальдер і Ганс-Петер Маурер
1973   Відень, Австрія   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   ФРН Вольфґанґ Флакус і Клаус Бернайс   Швейцарія Петер Чопп і Ремо Штюбі
1974   Герлен, Голландія   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   ФРН Вольфґанґ Флакус і Клаус Бернайс   Швейцарія Пауль Обергенслі і Ґеорґ Майле
1975   Гент, Бельгія   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   ФРН Вольфґанґ Флакус і Клаус Бернайс   Швейцарія Пауль Обергенслі і Ґеорґ Майле
1976   Мюнстер, ФРН   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   ФРН Вольфґанґ Флакус і Клаус Бернайс   Швейцарія Пауль Обергенслі і Ґеорґ Майле
1977   Брно, ЧССР   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   ФРН Гартмут Рецлафф і Райнер Вілль  Швейцарія Беат Вебер і Бруно Мозер
1978   Гернінґ, Данія   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   Швейцарія Пауль Обергенслі і Ґеорґ Майле   ФРН Ервін Шміт і Клаус Шнайдер
1979   Шильтиґгайм, Франція   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   Швейцарія Пауль Обергенслі і Єрґ Остервальдер   Бельгія Ерік Так і Данієль Ван де Вельде
1980   Мелін, Швейцарія   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   Швейцарія Пауль Обергенслі і Єрґ Остервальдер   ФРН Гартмут Рецлафф і Томас Штайнмайєр
1981   Герлен, Голландія   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   Швейцарія Пауль Обергенслі і Єрґ Остервальдер   ФРН Ервін Шмітт і Клаус Шнайдер
1982   Вісбаден, ФРН (  ФРН Андреас і Томас Штайнмайєр   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   Швейцарія Маркус і Луїджі Фої
1983   Відень, Австрія   ФРН Андреас і Томас Штайнмайєр   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   Швейцарія Петер Керн і Мартін Цінзер
1984   Шильтиґгайм, Франція   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   Швейцарія Пауль Обергенслі і Єрґ Остервальдер   ФРН Андреас і Томас Штайнмайєр
1985   Санкт-Ґаллен, Швейцарія   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   ФРН Андреас і Томас Штайнмайєр   Швейцарія Пауль Обергенслі і Єрґ Остервальдер
1986   Генк, Бельгія   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   ФРН Юрґен і Вернер Кінґ   Швейцарія Петер Керн і Мартін Цінзер
1987   Гернінґ, Данія   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   ФРН Юрґен і Вернер Кінґ   Австрія Андреас Беш і Манфред Шнайдер
1988   Людвіґсгафен, ФРН   ЧССР Їндржих і Ян Поспішил   ФРН Манфред Ґайлерт і Франк Мюллер  Австрія Андреас Беш і Гернот Фонтайн
1989   Герлен, Голландія   ЧССР Мирослав Берґер і Мирослав Кратохвіл   ФРН Юрґен і Вернер Кінґ   Австрія Андреас Беш і Манфред Шнайдер
1990   Бреґенц, Австрія   ФРН Андреас і Томас Штайнмайєр   ЧССР Мирослав Берґер і Мирослав Кратохвіл   Швейцарія Андреас Мецґер і Уллі Зутер
1991   Брно, ЧСФР   Німеччина Юрґен і Вернер Кінґ   Швейцарія Петер Керн і Марсель Боссгарт   Бельгія Люк Моттет і Руді Ковент
1992   Цюрих, Швейцарія   Німеччина Юрґен і Вернер Кінґ   Швейцарія Петер Керн і Марсель Боссгарт   ЧСФР Мирослав Берґер і Мирослав Кратохвіл
1993   Гонконг   Швейцарія Петер Керн і Марсель Боссгарт   Австрія Марко Шаллерт і Райнгардт Шнайдер   Німеччина Юрґен і Вернер Кінґ
1994   Саарбрюкен, Німеччина   Німеччина Юрґен і Вернер Кінґ   Чехія Мирослав Берґер і Мирослав Кратохвіл   Швейцарія Петер Керн і Марсель Боссгарт
1995   Епіналь, Франція   Швейцарія Петер Керн і Марсель Боссгарт   Чехія Мирослав Берґер і Мирослав Кратохвіл   Бельгія Люк Моттет і Руді Ковент
1996   Джохор-Бару, Малайзія   Швейцарія Петер Керн і Марсель Боссгарт   Німеччина Міхаель і Сандро Ломушо   Австрія Рудольф Бем і Герберт Пішл
1997   Вінтертур, Швейцарія   Швейцарія Петер Керн і Марсель Боссгарт   Чехія Павел Шмід і Олдржих Ґрох   Австрія Андреас Беш і Гернот Фонтайн
1998   Пршеров, Чехія   Німеччина Єрґ Латцель і Карстен Горманн   Чехія Мирослав Берґер і Мирослав Кратохвіл   Австрія Марко Шаллерт і Дітмар Шнайдер
1999   Мадейра, Португалія   Швейцарія Петер Їржічек і Крістоф Гаурі   Австрія Марко Шаллерт і Дітмар Шнайдер   Чехія Павел Шмід і Петр Скотак
2000   Беблінґен, Німеччина   Німеччина Міхаель і Сандро Ломушо   Швейцарія Петер Їржічек і Ганс-Петер Флаксманн   Австрія Марко Шаллерт і Дітмар Шнайдер
2001   Каседа, Японія   Німеччина Міхаель і Сандро Ломушо   Австрія Марко Шаллерт і Дітмар Шнайдер   Чехія Павел Шмід і Петр Скотак
2002   Дорнбірн, Австрія   Швейцарія Петер Їржічек і Пауль Лозер   Австрія Марко Шаллерт і Райнгард Шнайдер   Чехія Павел Шмід і Петр Скотак
2003   Шильтиґгайм, Франція   Чехія Мирослав Берґер і Їржі Грдлічка   Швейцарія Петер Їржічек і Поль Лозер   Австрія Райнгард Шнайдер і Андреас Лубец
2004   Тата, Угорщина   Чехія Павел Шмід і Петр Скотак   Швейцарія Петер Їржічек і Поль Лозер   Австрія Сімон Кеніґ і Дітмар Шнайдер
2005   Фрайбурґ, Німеччина   Німеччина Майк і Стів Пфаффенберґер   Чехія Мирослав Берґер і Їржі Грдлічка   Австрія Сімон Кеніґ і Дітмар Шнайдер
2006   Хемніц, Німеччина   Німеччина Томас Абель і Крістіан Гесс   Чехія Їржі Бем і Їржі Грдлічка   Австрія Сімон Кеніґ і Дітмар Шнайдер
2007   Вінтертур, Швейцарія   Німеччина Томас Абель і Крістіан Гесс   Австрія Мартін Лінґ і Маркус Брель  Швейцарія Петер Їржічек і Тімо Райген
2008   Дорнбірн, Австрія   Чехія Радим Гасон і Їржі Грдлічка   Німеччина Томас Абель і Крістіан Гесс   Австрія Сімон Кеніґ і Дітмар Шнайдер
2009   Тавіра, Португалія   Швейцарія Петер Їржічек і Марсель Вальдішпюль   Німеччина Маттіас Кеніґ і Уве Бернер   Австрія Сімон Кеніґ і Дітмар Шнайдер
2010   Штутґарт, Німеччина   Німеччина Маттіас Кеніґ і Уве Бернер   Швейцарія Петер Їржічек і Марсель Вальдішпюль   Австрія Патрік Шнетцер і Дітмар Шнайдер
2011   Каґосіма, Японія   Австрія Патрік Шнетцер і Дітмар Шнайдер   Швейцарія Роман Шнайдер і Домінік Планцер   Німеччина Роман Мюллер і Марко Россман
2012   Ашаффенбурґ, Німеччина   Швейцарія Роман Шнайдер і Домінік Планцер   Австрія Патрік Шнецер і Дітмар Шнайдер   Німеччина Єнс Кріхбаум і Марко Россман
2013   Базель, Швейцарія   Австрія Маркус Брелль і Патрік Шнецер   Німеччина Марко Россманн і Єнс Кріхбаум   Швейцарія Домінік Планцер і Роман Шнайдер
2014   Брно, Чехія   Австрія Маркус Брелль і Патрік Шнецер   Швейцарія Домінік Планцер і Роман Шнайдер   Чехія Павел Шмід і Петр Скотак
2015   Йогор-Бару, Малайзія   Австрія Маркус Брелль і Патрік Шнецер   Швейцарія Домінік Планцер і Роман Шнайдер   Франція Бенжамен Меєр і Кентен Зайфрід
2016   Штутґарт, Німеччина   Австрія Маркус Брелль і Патрік Шнецер   Швейцарія Домінік Планцер і Роман Шнайдер   Німеччина Ґергард Младі і Бернд Младі
2017   Дорнбірн Австрія   Німеччина Ґергард Младі і Бернд Младі   Австрія Маркус Брелль і Патрік Шнецер   Швейцарія Домінік Планцер і Роман Шнайдер
2018   Льєж, Бельгія   Австрія Маркус Брелль і Патрік Шнецер   Німеччина Ґергард Младі і Бернд Младі   Швейцарія Пауль Лоозер і Роман Шнайдер
2019   Базель, Швейцарія   Австрія Маркус Брелль і Патрік Шнецер   Німеччина Ґергард Младі і Бернд Младі   Чехія Їржі Грдлічка і Павел Лоскот

Розіграші Кубка світу ред.

Рік Місце і дата проведения турніру Переможець змагання 2 місце 3 місце
2002   Беблінґен 08.02.2003   Гехст (Марко Шаллерт і Райнгард Шнайдер)   Брно-2 (Мирослав Берґер і Їржі Грдлічка)   Брно-1 (Павел Шмід і Петр Скотак)
2003   Фрідріхсгафен 07.02.2004   Брно-2 (Мирослав Берґер і Їржі Грдлічка)   Вінтертур (Петер Їржічек і Пауль Лозер)   Едерслебен (Майк і Стів Пфаффенберґер)
2004   Бесвайлер 12.03.2005   Занґергаузен (Майк і Стів Пфаффенберґер)   Брно-1 (Павел Шмід і Петр Скотак)   Брно-2 (Мирослав Берґер і Їржі Грдлічка)
2005   Обер-Ольм 01.04.2006   Гехст-1 (Сімон Кеніґ і Дітмар Шнайдер)   Вінтертур (Петер Їржічек і Пауль Лозер)   Брно-2 (Мирослав Берґер і Їржі Грдлічка)
2006   Брно 10.03.2007   Ґехтсгайм (Томас Абель і Крістіан Гесс)   Брно-1 (Павел Шмід і Їржі Бем)   Брно-2 (Мирослав Берґер і Їржі Грдлічка)
2007   Дорнбірн 08.03.2008   Альтдорф (Роман Шнайдер і Домінік Планцер)   Ґехтсгайм (Томас Абель і Крістіан Гесс)   Еберштадт (Гольґер і Єнс Кріхбаум)
2008   Офтрінґен 14.03.2009   Ґертрінґен (Маттіас Кеніґ і Уве Бернер)   Вінтертур (Петер Їржічек і Марсель Вальдішпюль)   Гехст-1 (Сімон Кеніґ і Дітмар Шнайдер)
2009   Хемніц 13.03.2010   Альтдорф (Роман Шнайдер і Домінік Планцер)   Еренберґ (Ріко Радеман і Майк Пфаффенберґер)   Гехст-1 (Сімон Кеніґ і Флоріан Фішер)
2010   Отроковіце 04.12.2010   Ґертрінґен (Маттіас Кеніґ і Уве Бернер)   СК Світавка (Радим Гасон і Їржі Грдлічка)   Гінсгайм (Марко Россман і Роман Мюллер)
2011   Мюхельн 03.12.2011   Еберштадт (Гольґер і Єнс Кріхбаум)   Гехст-2 (Патрік Шнетцер і Дітмар Шнайдер)   Ґертрінґен (Маттіас Кеніґ і Уве Бернер)
2012   Занґергаузен 08.12.2012   Гехст-1 Патрік Шнетцер і Дітмар Шнайдер   Гехст-2 Сімон Кеніґ і Флоріан Фішер   Гехст-3 Маркус і Томмі Брелль
2013   Брно 07.12.2013   РС Альтдорф (Роман Шнайдер і Домінік Планцер)   Гехст-2 (Сімон Кеніґ і Флоріан Фішер)   Гехст-1 (Патрік Шнетцер і Маркус Брелль)
2014   Офтрінґен 13.09.2014[1]   Вінтертур (Петер Їржічек і Марсель Вальдішпюль)   РС Альтдорф (Роман Шнайдер і Домінік Планцер)   Гехст-2 (Сімон Кеніґ і Флоріан Фішер)
2015   Моснанґ   РС Альтдорф (Роман Шнайдер і Домінік Планцер)   Гехст-1 (Патрік Шнетцер і Маркус Брелль)   Ґертрінґен (Маттіас Кеніґ і Уве Бернер)
2016   Вінтертур   Гехст-1 (Патрік Шнетцер і Маркус Брелль)   Гехст-2 (Сімон Кеніґ і Флоріан Фішер)   Вінтертур (Петер Їржічек і Марсель Вальдішпюль)
2017   Вілліх   Гехст-1 (Патрік Шнетцер і Маркус Брелль)   Гехст-2 (Сімон Кеніґ і Флоріан Фішер)   РВ Штальрос Обернфельд (Андре Копп і Мануель Копп)
2018   Кляйн-Ґерау   Гехст-1 (Патрік Шнетцер і Маркус Брелль)   Гехст-2 (Сімон Кеніґ і Флоріан Фішер)   Радшпорт Альтдорф (Роман Шнайдер і Пауль Лоозер)

Цікавинки ред.

  • За переказом, на велопрогулянці Нікові Кауфманну на переднє колесо стрибнув мопсик. Щоб самому не впасти й не покалічити собачки, велоакробат спритно відкинув колесом її вбік. Цей випадок нібито й дав ідею створити нову гру з м'ячем.
  • Рідні брати — чехи Їндржих Поспішил і Ян Поспішил, виступаючи разом у великому спорті з 1964-го по 1989 рік, двадцять разів ставали чемпіонами на першостях світу. Як на відомі офіційно зареєстровані види спорту, це абсолютний рекорд.

Примітки ред.

  1. ↑ Vorarlberger Landes-Radsportverband «6. UCI RB WC in Oftringen». Сайт союзу «Vorarlberger Landes-Radsportverband». Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 30 грудня 2014.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Велобол&oldid=40323964