Бігові види легкої атлетики
Бігові види легкої атлетики об'єднують такі стадіонні дисципліни: спринт (100 м, 200 м та 400 м), біг на середні дистанції (від 800 до 3000 м[1], в тому числі біг на 3000 метрів з перешкодами), біг на довгі дистанції (класичні дистанції 5000 м і 10 000 м), бар'єрний біг (100 м, 400 м) і естафета (4×100 м, 4×200 м, 4×400 м, 4×800 м, 4×1500 м). Всі вони проходять на доріжці стадіону.[2]
Змагання з бігу відомі з 776 року до нашої ери.[2] Змагання з бігу — це один з найстаріших видів спорту, по якому було затверджено офіційні правила змагань, були включені в програму з найперших Олімпійських ігор сучасності 1896 року. Для бігунів найважливішими якостями є: здатність підтримувати високу швидкість на дистанції, витривалість (для середніх та довгих), швидкісна витривалість (для довгого спринту), реакція і тактичне мислення.
Умови ред.
Змагання з бігу проводяться на спеціальних легкоатлетичних стадіонах з обладнаними доріжками. На літніх стадіонах зазвичай 8-9 доріжок, на зимових — 4-6 доріжок. Ширина доріжки — 1,22 м, лінії, яка розділяє доріжки — 5 см. На доріжки наноситься спеціальна розмітка, що вказує старт і фініш всіх дистанцій, і коридори для передачі естафетної палички.
Самі змагання майже не вимагають яких-небудь особливих умов. Певне значення має покриття, з якого виготовлена бігова доріжка. Історично спочатку доріжки були земляними, шлаковими, асфальтовими. В теперішній час доріжки на стадіонах виготовлені з синтетичних матеріалів — таких, як тартан[ru], рекортан, регупол та інших. Для крупних міжнародних стартів технічний комітет IAAF сертифікує якість покриття по кількох класах.
Як взуття спортсмени використовують спеціальні бігові кросівки — шиповки, які забезпечують хороше зчеплення з покриттям. Змагання з бігу проводяться практично за будь-якої погоди. В спекотну погоду в бігові на довгі дистанції можуть також організовуватися пункти харчування.
Види ред.
Біг поділяється на олімпійські та інші дисципліни. До олімпійських належить «гладкий» біг (тобто біг по доріжці стадіону з твердим покриттям)
- спринтерський — на короткі дистанції (100, 200, 400 м); 110 м (100 м у жінок) та 400 м з бар'єрами (у чоловіків); та відповідні естафети (4х100 та 4х400 м);
- біг на середні дистанції (800 та 1500 м)
- стаєрський — біг на довгі дистанції (5000 та 10000 м), «стипль-чейз» — 3000 м з перешкодами (бар'єрами та ровом з водою); та марафон (42 км 195 м).
Деяка частина легкоатлетичних змагань проводиться також взимку під дахом в скороченому варіанті (наприклад замість спринту 100 м змагаються на 60-метровій дистанції).
Також існує велика кількість неолімпійських видів змагань з бігу, з котрих проводяться численні міжнародні змагання як серед чоловіків, та і жінок, або об'єднані забіги, чемпіонати світу та Європи; ведеться залік світових рекордів — наприклад з гладкого бігу (на традиційних для англомовного світу дистанціях, що вимірюються в ярдах та милях) та з кросу.
Серед довгих дистанцій найпопулярніші напівмарафон (21,1 км), чвертьмарафон (10,5 км), існують змагання з «ультра-марафону» — біг на дистанції, що перевищують 42 км 195 м (50 км, 100 км тощо). Існують також чисельні змагання в бігу на час — біг на 1 годину, 2, 6, 12, 24 години, багатодобові пробіги тощо.
Біг на 3000 м ред.
Біг на 3000 м — середня дистанція легкої атлетики, в якій спортсмен пробігає 7,5 кіл по 400 м на відкритому стадіоні.
У чоловіків біг на 3000 м ніколи не був олімпійською дистанцією. На чемпіонатах світу з легкої атлетики таких змагань також не було. Іноді вона проводиться на змаганнях європейського рівня, але не так часто як біг на 5000 метрів і 3000 м з перешкодами. У жінок ця дистанція була частиною олімпійської програми та програми чемпіонатів світу до середини 1990-х років. У 1996 році її виключили з програми Олімпійських ігор в Атланті.
Рекорд світу на дистанції 3000 метрів серед чоловіків належить кенійському спортсмену Даніелю Комену. Встановлено 1 вересня 1996 року і становить 7 хв. 20,69 с[3].
Рекорд світу на дистанції 3000 метрів серед жінок (8 хв. 06,11 с) належить китайській спортсменці Ван Цзюнься. Встановлено 13 вересня 1993 року.
Біг на довгі дистанції ред.
Біг на довгі дистанції — сукупність легкоатлетичних бігових дисциплін на стадіоні, що об'єднує дистанції до яких відносять 2 милі (3218 метрів), 5000 метрів, 10 000 метрів, 15 000 метрів, 20 000 метрів, 25 000 метрів, 30 000 метрів і годинний біг. Найпрестижнішими, олімпійськими, є дистанції в 5000 і 10 000 метрів.
Біг на середні дистанції ред.
Біг на середні дистанції — сукупність легкоатлетичних бігових дисциплін, що об'єднує дистанції, довші, ніж спринтерські, але коротше, ніж довгі. У більшості випадків до середніх дистанцій відносять 600 м, 800 м, 1000 м, 1500 м, 1 миля, 2000 м, 3000 м[4], 3000 м з перешкодами (стипль-чейз). Найпрестижнішими, олімпійськими, є дистанції 800 м, 1500 м і 3000 м з перешкодами.
Біг на 880 ярдів, або півмилі — предок дистанції 800 м і має свої корені в змаганнях в Сполученому Королівстві в 1830-х роках.[5]. Біг на 1500 м — три кола по 500 м стадіону, який був звичайним явищем в континентальній Європі в 20 столітті[6].
Примітки ред.
- ↑ middle-distance running (sports) в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
- ↑ а б Ворошин И. Беговые виды лёгкой атлетики. — М. : СПбГУФК им. Лесгафта, 2008. — 30 с. — (Учебно-методическое пособие)(рос.)
- ↑ 12th IAAF World Championships In Athletics: IAAF Statistics Handbook. Berlin 2009 (pdf). Monte Carlo: IAAF Media & Public Relations Department. 2009. с. Pages 546, 550. Архів (PDF) оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 4 серпня 2009.
- ↑ Middle-distance running [Архівовано 7 травня 2015 у Wayback Machine.]. Encyclopædia Britannica(англ.)
- ↑ 800 m — Introduction [Архівовано 25 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. IAAF(англ.)
- ↑ 1500 m — Introduction [Архівовано 25 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. IAAF(англ.)