Буянов Петро Кузьмич
Петро Кузьмич Буянов (10 лютого 1918, Миколаївська Тума, Рязанська губернія — 28 січня 2011, Ейлат, Ізраїль) — радянський футболіст, півзахисник. Пізніше — тренер. Учасник другої світової війни. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня.
 | |||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | |||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Петро Кузьмич Буянов | ||||||||||||||||||||||
| Народження | 10 лютого 1918 | ||||||||||||||||||||||
| Миколаївська Тума, Рязанська губернія, РСФРР | |||||||||||||||||||||||
| Смерть | 28 січня 2011 (92 роки) | ||||||||||||||||||||||
| Ейлат, Ізраїль | |||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  СРСР
| ||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | ||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | |||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | |||||||||||||||||||||||
Кар'єра футболіста ред.
По закінченню чотирьох класів сільської школи переїхав до Москви, де жив його старший брат. Там він закінчив сім класів. Разом з родиною старшої сестри переїхав у Ворошиловград, вступивши в ФЗУ при паровозобудівному заводі за спеціальністю — слюсар з ремонту верстатів. Через пів року отримав значок «Готовий до праці і оборони». Грав за збірну Луганська на спартакіаді школярів та першості товариства «Спартак». Відвідував матчі місцевого «Динамо». Пізніше перевівся в технікум фізкультури, який переїхав з Артемівська у Ворошиловград. У команді технікуму, яка грала в чемпіонаті міста, став лідером. В її складі брав участь у фіналі Кубка Луганська, яке давало право брати участь в Кубку СРСР. Зустріч завершилася поразкою від команди «Дзержинець» (0:3)[1].
Після фінальної гри його запросили в «Дзержинець» (нині — «Зоря»). Перша гра Кубка СРСР проти костянтинівської «Сталі» завершилася поразкою з розгромним рахунком (0:6). Чемпіонат Української РСР 1938 завершився перемогою для команди, Буянов тоді був капітаном «Дзержинця». У 1939 році грав разом з командою в другому по силі дивізіоні країни, де команда посіла 16 місце з 23 команд. Буянов був гравцем основного складу, зігравши в 21 грі з 22 ігор команди. У зв'язку з скороченням числа учасників, «Дзержинець» покинув турнір.
У 1940 році перейшов у харківський «Сільмаш», а через рік в ленінградський «Спартак» з Вищої ліги СРСР. У складі команди встиг зіграти в чотирьох іграх, проте через початок війни турнір був перерваний. Брав участь у битві за «Невський п'ятачок» у складі 941-го полку 256-ї стрілецької дивізії. Потрапив у полон і був звільнений у 1944 році. Перебував у таборі для переміщених осіб в Рутченково, тоді ж працював на шахті, добуваючи вугілля. У 1985 році нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня[2].
Пізніше він був зарахований в ворошиловградське «Динамо». У 1946 році став гравцем сталінського «Шахтаря», який виступав у другому по силі дивізіоні СРСР. Разом з командою дійшов до півфіналу Кубка Української РСР, де «гірники» поступилися київському «Динамо». Турнір 1947 року завершився для команди другим місцем. Буянов тоді став кращим бомбардиром «Шахтаря» з 19 забитими голами[3].
У 1948 році став гравцем «Торпедо» з Сталінграда, який виступав у Вищій лізі. Петро грав у команді протягом двох років, проте через травму, отриману в грі з київським «Динамо», незабаром покинув команду. Потім грав за ворошиловградські «Трудові Резерви» і кадіївський «Шахтар».
Тренерська кар'єра ред.
Після закінчення кар'єри футболіста і перейшов на тренерську роботу. Завдяки Володимиру Шевченко працював з командами Краснодона та Кадіївки, які виступали в чемпіонаті Ворошиловградської області. У 1965 році тренував брянський «Шахтар». Разом з Олександром Ільїновим очолював групу з підготовки при команді майстрів «Трудові резерви», де серед його вихованців були Анатолій Шульженко, Олександр Журавльов, Анатолій Куксов, Вадим Добіжа, Анатолій Шакун, Ігор Бубличенко, Георгій Дегтярьов і Володимир Дьомушкін[4][5].
Також займався суддівством, обслуговуючи матчі Першої ліги СРСР. Суддя республіканської категорії[6]. До 1978 року працював в обласному спортивному комітеті, де займався питаннями розвитку футболу. Працював у Луганській обласній федерації футболу. Аж до смерті проживав разом з дочкою в Ізраїлі. Під час святкування сімдесятиріччя донецького «Шахтаря» в 2006 році йому був вручений почесний знак «За заслуги перед клубом» II ступеня[7]. 29 квітня 2013 року в донецькому центральному парку культури і відпочинку відбулося відкриття березової алеї пам'яті, присвяченій 32 футболістам «Стахановця» — учасникам Великої Вітчизняної війни. Серед них є ім'я Петра Буянова[8].
Досягнення ред.
- «Дзержинець» (Ворошиловград)
- «Шахтар» (Сталіно)
- Срібний призер Першої ліги СРСР (1): 1947
Статистика ред.
| Сезон | Клуб | Ліга | Чемпіонат | Кубок | ||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ігри | Голи | Ігри | Голи | |||
| 1939 | Дзержинець (Ворошиловград) | Перша ліга | 21 | 4 | 1 | 1 |
| 1940 | Сільмаш (Харків) | 18 | ||||
| 1941 | Спартак (Ленінград) | Вища ліга | 4 | 0 | ||
| 1946 | «Шахтар» (Сталіно) | Перша ліга | 22 | 9 | ||
| 1947 | 19 | 14 | 5 | 3 | ||
| 1948 | Торпедо (Сталінград) | Вища ліга | 25 | 3 | 1 | 0 |
| 1949 | 26 | 4 | ||||
Джерела:
- Статистика — Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.) (рос.)
Примітки ред.
- ↑ Юлиан Шкиров. Чтобы помнили. Пётр Буянов. football.lg.ua. Архів оригіналу за 17 грудня 2017. Процитовано 10 червня 2017.
- ↑ Буянов Петр Кузьмич — pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 16 грудня 2017.
- ↑ Состав команды «Шахтёр» Сталино в сезоне 1947. footballfacts.ru. Архів оригіналу за 17 грудня 2017. Процитовано 10 червня 2017.
- ↑ Неисчерпаемый Добижа. Официальный сайт ФК «Заря» (Луганск). 16.12.2013. Архів оригіналу за 17 грудня 2017. Процитовано 10 червня 2017.
- ↑ Демушкин Владимир Николаевич. football.lg.ua. Процитовано 10 червня 2017.
- ↑ 14.09.1959. Трудовые резервы (Луганск, СССР) - Крылья советов (Куйбышев, СССР). Товарищеский матч. football.lg.ua. Архів оригіналу за 17 грудня 2017. Процитовано 10 червня 2017.
- ↑ Владимир Стасюк (13.08.2006). Есть у «Шахтёра» прошлое — будет и будущее. UA-Футбол. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 10 червня 2017.
- ↑ В Донецке футболистам-фронтовикам посвятили аллею. Официальный сайт ФК «Шахтёр» (Донецк). 29 квітня 2013. Архів оригіналу за 7 червня 2013. Процитовано 6 червня 2013.
Посилання ред.
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль на сайті football.lg.ua [Архівовано 17 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)