Борислав сміється
«Борислав сміється» — літературний твір українського письменника Івана Яковича Франка, жанр якого сам автор визначив як повість, який також визначають роман[1][2][3][4]. Став одним із перших у світовій літературі творів, що зображають робітничий рух.
| Борислав сміється | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | повість, роман | |||
| Форма | роман | |||
| Автор | Іван Франко | |||
| Мова | українська | |||
| Написано | 1881—1882 | |||
| Опубліковано | Світ | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікіцитатах | ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
Сюжет ред.
Повість присвячена опису страйку на нафтовому промислі в місті Борислав. Головний герой твору Бенедьо Синиця, колишній помічник муляра, скалічений на виробництві. Він стає організатором страйку, каси робітничої взаємодопомоги, блокування штрейкбрехерів. Метод організованої боротьби Синиці протиставляється в повісті стихійному бунтарству й насильництву братів Бесарабів. Головні антагоністи твору — капіталісти-євреї Леон Гаммершляг та Герман Гольдкремер.
Історія написання ред.
На написання письменника надихнули справжні події. У 60-их роках ХІХ ст. промислова революція швидкими темпами розвивалася в Австро-Угорській імперії, включно із Західною Україною. Із розвитком промисловості почав виникати також робітничий клас. Під впливом ідей соціалізму стала формуватися організована боротьба робітників за свої права. У 70-их на західній Україні почалися перші страйки, що було новим феноменом у переважно селянській Галичині.
У 1870-і роки Франко написав «бориславський цикл» оповідань, до якого також увійшла повість Boa constrictor. З цієї повісті у роман перейшов Герман Гольдкремер.
1879 року Франко писав у листі до Ольги Рошкевич: «Се буде роман троха на обширнійшу скалю від моїх попередніх повістей і побіч життя робітників бориславських представить також "нових людей" при роботі, – значить, представить не факт, а, так сказати, представить у розвитку те, що тепер існує в зароді. Чи вдасться мені така робота – не знаю, але я взявсь до неї сміло, – треба буде троха понатужитись, ну, і чень дещо вийде. Головна річ – представити реально небувале серед бувалого і в окрасці бувалого»[5][6].
Повість друкувалася частинами у львівському журналі «Світ» у 1881—1882 роках[7]. У зв'язку із закриттям журналу і, можливо, втратою інтересу письменника, «Борислав сміється» залишився незавершеним. Вперше роман був виданий окремою книгою у 1922 році. У виданні також було поміщено закінчення, написане сином Франка Петром «на основі оповідання автора».
Рецепція ред.
Роман був включений до радянської шкільної програми 9-го класу з української літератури[8].
Як і інші твори Франка, у радянській критиці роман розглядався з класових та соціальних позицій та теорії критичного реалізму. Твір читався як один із перших творів про робітничий рух, в якому «письменник, чи не вперше у всій європейській літературі, показав становлення промислового пролетаріату», що «оголошує війну капіталістам»[9]. Сучасними критиками такі установки переосмислені:
Я пригадую свої враження, коли ще в школі ми розглядали «Борислав сміється». Я тоді мало не хворіла, читаючи твір. І це стосується не теми самої повісті. Це письмо, яким володів Франко. Він, до речі, студіював психологію, пізніше говорив про єдність психології та естетики у трактаті «Секрети поетичної творчості».
Так, Микола Ткачук із образом Рифки пов'язує «формування потворної особистості, історія осквернення характеру, його розпад, руйнування під впливом життя, багатства»[11].
Роман написано в дусі європейської реалістичної літератури кінця ХІХ століття, що саме переживала етап розробки робітничої теми. Принципова відмінність його полягала в тому, що робітники пов'язувалися тією чи іншою мірою із соціалістичними ідеями та осмислювалися як суспільно-історична сила. Початок цього етапу традийно бере відлік від натуралізму і роману Еміля Золя «Жерміналь» опублікованим 1885 р.[3] Твір Франка дещо випередив його у часі (1881 р.), однак початок розробки робітничої теми пов'язують не з Франковою повістю, оскільки цей твір не вийшов тоді за межі української літератури[3].
Франко у романі прагне найбільш реалістично передати настрої робітників, у тому числі через автора-оповідача, який озвучує їхні погляди. Проте деякі критики прийняли характеристики оповідача за погляди Франка, через що, наприклад, звинуватили його в антисемітизмі[12].
Зміст ред.
В редакції Івана Франка є 21 розділ.
Персонажі ред.
- Басараб Андрусь
- Басараб Сень
- Баух Іцик
- Будовничий
- Ван-Гехт — бельгійський хімік
- Гамершляг Леон — вдівець
- Гольдкремер Герман
- Готліб — син Германа
- Деркач
- майстер на будові дому Леона
- Матій — ріпник
- Мортко
- Півторак Іван
- Півторачка
- Прийдеволя
- Рифка — дружина Германа
- Синиця Бенедьо — помічник муляра
- Стасюра
- Фанні — доня Леона
- Шеффель — асистент Ван-Гехта
Видання ред.
- Зібрання творів в 50 томах.: том 15.
Екранізації ред.
- «Борислав сміється» («Королі воску») — радянський український художній фільм, знятий у 1927 році німецьким кінематографістом Йосипом Івановичем Роною на Одеській кінофабриці.
- «Борислав сміється» — незавершений і втрачений фільм, що в 1941 році знімався на Київській кіностудії художніх фільмів, написаний Ю. Дольд-Михайликом у співавторстві з сином письменника Петром Івановичем Франком за мотивами творів «Борислав сміється», «Boa constrictor», «Навернений грішник», «Яць Зелепуга» тощо.
Примітки ред.
- ↑ Бук С. Статистична структура роману Івана Франка «Борислав сміється»
- ↑ Франко І. Вибрані твори у трьох томах. – Т. 2: Проза, драматургія. Коло, 2004.
- ↑ а б в Золя, Еміль (2008). Роман про боротьбу труда і капіталу (передмова Д.С. Наливайка). Жерміналь. Бібліотека світової літератури. Х.: Фоліо. с. 18. ISBN 978-966-03-3981-1. Процитовано 10 серпня 2022.
- ↑ Історія української журналістики XIX століття: підручник. 2003
- ↑ Панасенко Т. М. «Іван Франко»
- ↑ Іван Франко: Статті і матеріали, Том 5. 1956
- ↑ Іван Франко. Борислав сміється : примітки. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 7 липня 2016.
- ↑ http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/33637/100207556.pdf?sequence=1
- ↑ Библиотека всемирной литературы. И. Франко. Стихотворения и поэмы. Рассказы. «Борислав смеётся». Примечания Б. Турганова; вступ. статья Б. Турганова и С. Крыжановского — М., 1971
- ↑ https://theukrainians.org/tamara-hundorova/
- ↑ Ткачук М. Естетична концепція дійсності в бориславському циклі творів І.Я.Франка. - Тернопіль: Вид.відділ кн.-журн. в-ва “Терн”, 1992. - 124с.
- ↑ https://cyberleninka.ru/article/n/etnokulturnoe-pogranichie-kontseptualnyy-tipologicheskiy-i-situativnyy-aspekty-chuzhoe-inoe-svoe-statya-tretya/viewer
Посилання ред.
- Текст повісті на сайті Українського Центру [Архівовано 2 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Борислав сміється. Іван Франко. Енциклопедія життя і творчості. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 27 грудня 2020.