Богдан Бора
| Богдан Бора | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
11 квітня 1920 Павелче Тисменицький район | |||
| Помер |
20 серпня 1997 (77 років) Лідс Англія | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Діяльність | письменник, поет | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | з 1940 | |||
|
| ||||
Богдан Бора (справжнє ім'я — Борис Шкандрій; *11 квітня 1920, с. Павелче (тепер Павлівка Тисменицький район — †20 серпня 1997, Лідс, Англія) — український поет, педагог, журналіст, громадський і культурний діяч. Учасник визвольних боїв 1940-х pp. у складі дивізії «Галичина».
Життєпис
ред.Справжнє ім'я Богдана Бори — Борис Шкандрій. Він народився 1920 року в селі Павлівці, що на Івано-Франківщині[1]. Старший брат його вчителював і, поза всім, допоміг Борисові освоїти й полюбити українську літературу. Втім, родина була зовсім не інтелігентська, звичайна селянська: мати зовсім неписьменна, батько вмів трохи читати. Борис Шкандрій здобув середню освіту в гімназії в Станіславові (теперішньому Івано-Франківську) і педагогічну в Коломиї у педучилищі[1]. Незначний період — він вчителював.
Потяг до літератури відчув десь у п'ятнадцятирічному віці. 1940 року опублікував свого першого вірша в обласній газеті. Вірш називався «Поле», але з'явився під назвою «Колгоспне поле» і то була, чи не найменша з несправедливостей, що їх спостеріг і звідав молодий Шкандрій за період після «золотого вересня». Тому, з чим він зіткнувся, не можна, було підшукати іншого визначення, крім «геноцид». Тож немає нічого несподіваного, навпаки, все закономірне в його рішучості: Борис Шкандрій вступив у лави дивізії «Галичина». Закінчив підстаршинську і старшинську школи, здобув військове звання хорунжого. Був залишений при школі, потім служив і воював[2]. Дивізія відступила з України, а в червні 1945 року на території Австрії здалась британським військам. Дивізійникам надали статус військовополонених і відправили в табори. Борис Шкандрій сидів у північно-східній частині Італії, в окрузі Ріміні, де під псевдонімом видав збірки поезій «В дорозі» (1946) та «У вирію» (1947)[3]. У 1947—1949 рр. працював чорноробом у таборах для інтернованих Великої Британії.
Після звільнення оселився у місті Лідс, одружився і став активно працювати в українському середовищі: один з організаторів українського шкільництва, голова Спілки українських учителів і вихователів, член Товариства українських літераторів, довголітній позаштатний працівник видань діаспори: «Українська думка», «Визвольний шлях» та ін. Автор підручника з методики викладання для шкіл українознавства (1970), статей на теми виховання та численних поезій. Один із поетів української еміграції, який оспівував героїку багатовікової визвольної боротьби українського народу.
Творчість
ред.Богдан Бора друкується з 1940 (вірш «Колгоспне поле» у «Радянській Україні», тепер «Прикарпатська правда»)[4].
Автор поетичних збірок в яких оспівує трагічну долю дивізійників, тугу за Україною, віру в її краще майбутнє:
- «В дорозі» (Ріміні, 1946),
- «У вирію» (1947),
- «Моя доба»[5] (Ріміні, 1947),
- «Буремні дні» (Торонто-Лондон, 1982),
- «Твердь і ніжність» (Лондон, 1972).
- Праці «Нарис методики викладання української мови» (Лондон, 1970),
- Автор численних статей педагогічного спрямування.
- Окремі видання:
- Бора Б. Буремні дні: Поезії. — Торонто — Лондон: Накладом Братства кол. вояків 1-ї укр. дивізії УНА, 1982. — 257 с.
- Бора Б. В дорозі. — Ріміні, 1946. — 94 с.
- Бора Б. Два вірші // Північне сяйво. Альманах V. — Едмонтон: Славута, 1971. — С. 129.
- Бора Б. Крутянці // Крути: Збірка у пам'ять героїв Крут / Упор. О. Зінкевич, Н. Зінкевич — К.:Смолоскип, 2008. — С. 342—343.
- Бора Б. Твердість і ніжність. Література і мистецтво. — Лондон, 1972. — 286 с.
- Бора Б. У вирію: Поезії. — Ріміні, 1947. — 97 с.
- Бора Б. Ювілейний збірник. — Кліфтон: б. в., 1993.
Примітки
ред.- ↑ а б Француженко, 2015, с. 74.
- ↑ Г. П. Герасимова. Бора Богдан. Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 1 липня 2013. Процитовано 15 листопада 2009.
- ↑ Француженко, 2015, с. 18.
- ↑ Видатні діячі Прикарпаття. Сайт Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка. Архів оригіналу за 1 липня 2013. Процитовано 15 листопада 2009.
- ↑ Надія і Осип Зінкевичі, ред. (2006). Український декламатор: Збірка віршів для української молоді. Київ: Смолоскип.
Література
ред.- Качкан В. А., Качкан О. В. Діяч високої офіри (українське соборництво Бориса Шкандрія) // Нев'януча галузка калини: Українські літератори, вчені, громадські діячі — в діаспорі.— К., 2011. — С. 243—263.
- Качуровський І. Покоління Другої світової війни в літературі української діаспори // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки.— К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 514—531.
- Просалова В. (упорядкування). Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості.— Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- Микола Француженко-Вірний. Письменники Ріміні.//Заокеанські письменники України. — Київ : Смолоскип, 2015. — 312 с. — ISBN 978-617-717-323-5.
Посилання
ред.- БОРА Богдан [Архівовано 8 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 340. — ISBN 966-00-0734-5.
- Детальніше про Богдана Бору [Архівовано 7 серпня 2015 у Wayback Machine.]
- Бора Богдан / Г. П. Герасимова // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-37025
| У Вікіджерелах є |