Вікіпедія

Барановицький район

Барановицький район (біл. Баранавіцкі раён) — адміністративно-територіальна одиниця Берестейської області Білорусі[1]. Утворений 8 квітня 1957 року, займає площу 2,2 тисяч км². Населення — 45,4 тисяч чоловік (2006). Районний центр — місто Барановичі.

Барановицький район
Баранавіцкі раён
Розташування району
Район на мапі області
Основні дані
Країна: Білорусь
Область: size Берестейська область
Утворений: 8 квітня 1957 року
Населення: 41 902 (2009[1])
Площа: 2 200 км²
Населені пункти та ради
Районний центр: Барановичі
Районна влада
Вебсторінка: http://baranovichi.brest-region.by
Мапа
Мапа

Район розташований на півночі області в межах Новогрудської височини та Барановицької рівнини, межує з Гродненською і Мінською областями. Протяжність з півночі на південь — 100 км, із заходу на схід — 72 км.

Географія і клімат ред.

В районі переважають висоти 180—240 м над рівнем моря (максимальна — 267 м). Від Полісся рівнина відділяється смугою дюн. Середня температура січня −6,1 °С, липня 18 °С. Опадів 630 мм на рік. Вегетаційний період 193 доби.

Велика річка — Щара з притоками Мишанка, Лохозва, Ісса, на півночі — річка Сервеч, на північному заході — Молчадь. На території району водосховище Гать, озера Колдичевське і Домашевське. Під лісами (соснові, ялинові, березові) 33 % території, найбільші масиви на південному заході і заході. Під болотами 8,5 %.

На території району знаходиться частина біологічного заказника республіканського значення Барановицький, ландшафтний — Стронга. Мисливські ресурси району належать Барановицькому лісомисливському господарству і мисливському господарству БООР.

Розташування ред.

Гродненська область
(Дятловський район) 		Гродненська область
(Новогрудський район,
Корелицький район) 		Мінська область
(Несвізький район)
Гродненська область
(Слонімський район) 		  Ляховицький район
Івацевицький район Ляховицький район

Історія ред.

Перші дані про поселення на території району датуються VII століттям до нашої ери. Це Добрий Бор, Пурневичі, Городище.

Після поділу Речі Посполитої в 1795 році територія району — в складі Російської імперії. Під час повстання 1863—1864 років під керівництвом Костянтина Калиновського в травні 1863 року біля села Міловиди були сконцентровані великі сили повсталих, відбулася Міловидська битва з царськими карателями. На місці події встановлено меморіальну каплицю і пам'ятний знак.

У 1905—1907 роках селяни беруть активну участь у революційному русі. У першу світову війну з осені 1915 року велика частина району окупована кайзерівськими військами, через Кутовщину — Заосьє — Войковичі — Уласи — Крошин проходила лінія фронту, проведена велика Барановицька операція в 1916 році.

Радянська влада була встановлена після відступу німецької армії в січні 1919 року. З лютого 1919 року територія увійшла до складу Барановицького повіту БРСР. З 1921 року по 17 вересня 1939 року територія району — в складі Польщі, потім у складі БРСР. У квітні 1957 року Новомиський і Городищенський райони об'єднані та перейменовані в Барановицький район.

Указом Президії Верховної Ради БРСР від 15 січня 1940 року Барановицька область була територіально розділена на 26 районів. Серед них був Городищенський район з районним центром в міському селищі Городище і Новомиський район з центром в селищі Нова Миша.

У роки Другої світової війни територія району з червня 1941 по липень 1944 року окупована нациськими військами. Загарбниками знищено в цілому близько 80 тисяч чоловік. В районі діяли Барановицьке міське патріотичне підпілля, Барановицька окружна антифашистських організацій, Барановицький підпільний обком, міськкому КП (б) Б і ЛКСМБ, Новомиський і Городищенський підпільні райкоми КП (б) Б і ЛКСМБ, Барановицьке партизанське з'єднання. Район був відвойований військами 1-го Білоруського фронту.

Адміністративно-територіальний устрій ред.

Адміністративно-територіальний устрій району[2][3]:

Колишні сільські ради:

Населення ред.

За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення району становило 41 902 особи[2].

Національність ред.

Розподіл населення за рідною національністю за даними перепису 2009 року[1]:

Національність Осіб Відсоток
білоруси 36419 86,91 %
поляки 2473 5,90 %
росіяни 2185 5,21 %
українці 471 1,12 %
цигани 82 0,20 %
національність не вказана 36 0,09 %
молдовани 29 0,07 %
вірмени 28 0,07 %
азербайджанці 28 0,07 %
татари 21 0,05 %
національність не повідомлена 17 0,04 %
німці 15 0,04 %
грузини 11 0,03 %
болгари 10 0,02 %
литовці 9 0,02 %
узбеки 8 0,02 %
дві та більше національності 8 0,02 %
латиші 7 0,02 %
чуваші 6 0,01 %
мордва 4 0,01 %
казахи 3 0,01 %
удмурти 3 0,01 %
гагаузи 3 0,01 %
інша національність 3 0,01 %
євреї 2 0,00 %
туркмени 2 0,00 %
таджики 2 0,00 %
корейці 2 0,00 %
марійці 2 0,00 %
фіни 2 0,00 %
комі-перм'яки 2 0,00 %
словаки 2 0,00 %
осетини 1 0,00 %
турки 1 0,00 %
афганці 1 0,00 %
естонці 1 0,00 %
аварці 1 0,00 %
якути 1 0,00 %
англійці 1 0,00 %
Разом 41902 100 %

Економіка і транспорт ред.

Основні галузі промисловості: паливна, деревообробна та харчова. Територією району проходять залізниці Берестя—Мінськ, Ліда—Лунінець, Волковиськ—Осіповичі; автомобільна дорога Берестя—Мінськ з відгалуженнями.

Корисні копалини: прісноводні вапняні відкладення, будівельний пісок.

Промисловість ред.

Сучасний промисловий комплекс в загальній структурі господарства району представлений 10 підприємствами. Промисловими підприємствами району випускається різноманітний асортимент і номенклатуру товарів, головні: торфобрикет, піщано-гравійно-щебенева суміш, залізобетонні вироби, санітарна, електротехнічна продукція, світильники, вироби з дерева та інші види. Чотири промислових підприємства постачають свою продукцію на експорт. Частка експорту в загальному обсязі виробництва становить 59,2 %. В районі в наш час[коли?] визначають промисловий потенціал заводи залізобетонних виробів, санелектрозаготовок, торфопідприємство «Колпениця», лісгосп, гравійно-сортувальний завод «Омневичі».

Сільське господарство ред.

Барановицький район є одним з найбільших виробників сільськогосподарської продукції в Берестейській області. Землі сільськогосподарського призначення займають 117 тисяч га, з них ріллі — 78,4 тисяч га. До складу агропромислового комплексу району входять 12 колгоспів, 8 радгоспів, 4 птахофабрики, 5 кооперативів, 1 агрофірма, одна експериментальна база, 25 фермерських господарств. Для виробництва сільгосппродукції фермерським господарствам передано 825 га сільгоспугідь, з яких 588 га ріллі. Найбільшим виробником яловичини в районі є «Радгосп-комбінат» Україна». Основне поголів'я свиней (37307 голів) зосереджено на РУСП «Східний». Лідером по виробництву м'яса бройлерів в Республіці Білорусь є РУСП «Птахофабрика» Дружба», з виробництва яєць — Барановицька птахофабрика. Переробку вирощуваної продукції район здійснює на ВАТ «Барановицький молочний комбінат», ВАТ «Барановицький м'ясоконсервний комбінат», а також на виробничому підприємстві «Коопзаготпром». Частина продукції переробляється самими сільськогосподарськими підприємствам.

Об'єкти туризму ред.

Пам'ятники природи ред.

Пам'ятники природи республіканського значення:

  • ботанічні — дуби черешчатий біля села Карчова та міста Барановичі; насадження модрини європейської в Молчадському лісництві;
  • геологічний — Камінь філаретів біля села Карчова.

На березі водосховища Гать туриристичний санаторно-оздоровчий комплекс «Лісове озеро»; дитячий оздоровчий центр «Дружба», оздоровчий табір «Журавушка». На Кобрінському шосе готель «Нептун мотель». В селі Гречихи сільська садиба «Гречихи».

Зони відпочинку: республіканського значення — Лісова, місцевого значення — Полонка і Сервеч.

Музеї ред.

  • Заосська садиба-музей А. Міцкевича;
  • Музей народного мистецтва і ремесел в селі Крошин;
  • Етнографічний музей в селі Русино;
  • Історико-краєзнавчі музеї в селах:
    • Арабовщина;
    • Вольно;
    • Великі Луки;
    • Городище;
    • Задвея;
    • Міловиди;
    • Молчадь;
    • Стайки;
  • Музеї бойової і трудової слави в селах:
    • Гирмонтовці;
    • Підгірна.

Пам'ятки архітектури ред.

 
Ішколдський костел Пресвятої Трійці
 
Полонечковський костел святого Юрія

Збереглися пам'ятки архітектури:

  • Вольновська Свято-Троїцька церква;
  • Костел Пресвятої Діви Марії (1640);
  • Свято-Хрестовоздвиженська церква (1764);
  • Ішкольдський костел Пресвятої Трійці;
  • Міловідська меморіальна каплиця;
  • Молчадська Свято-Петро-Павлівська церква;
  • Новомишський костел Преображення Господнього;
  • Полонечковський палацово-парковий ансамбль;
  • Полонечковський костел святого Юрія;
  • Полонковська Свято-Параскево-П'ятницька церква;
  • Свято-Покровська церква в селі Почапово (1867);
  • Столовицька Свято-Успенська церква;
  • Столовицький костел Пресвятого Серця Ісуса;
  • залишки королівського укріплення близько села Стара Миша;
  • Тугановицька садиба;
  • Ястрембельська садиба та інші.

Персоналії ред.

В районі народились:

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 23 грудня 2019. (англ.)
  2. ↑ а б Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 23 грудня 2019. (англ.)
  3. ↑ Сельисполкомы. baranovichi.brest-region.by. Барановичский районный исполнительный комитет. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 30 грудня 2019.
  4. ↑ а б в г д е ж и Решение Брестский облсовет 286 26.06.2013 Об изменениях в административно-территориальном устройстве Барановичского района Брестской области. kodeksy-by.com. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2019.

Література ред.

  • Туристична енциклопедія Білорусі. Мінськ. Беларуская Энцыклапедыя, 2007. стор. — 648.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Барановицький район
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Барановицький_район&oldid=41113152