Банкíвський кред́ит — будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату відсотків та інших зборів з такої суми (Ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»)[1].

Різновиди банківських кредитів ред.

Банківські кредити класифікують за такими ознаками:

  • за строком погашення — онкольні, короткострокові, середньострокові і довгострокові;
  • за способом погашення — ті, які погашають одним внеском і ті, які погашають декількома внесками протягом терміну дії кредитної угоди;
  • за способом одержання позикового відсотка — оплата в момент погашення позики, оплата рівномірними внесками протягом терміну дії кредитної угоди, оплата в момент видачі кредиту;
  • за наявністю забезпечення — довірчі позики, забезпечені позики, позики під фінансові гарантії третіх осіб;
  • за цільовим призначенням — позики загального призначення, цільові позики;
  • за категоріями потенційних позико-отримувачів — аграрні позики, комерційні позики, позики посередникам на фондовій біржі, іпотечні позики власникам нерухомості, міжбанківські позики.

Банківські кредити розрізняють за видами об'єкта куди кредит вкладається:

  • під товари і товарні документи, наприклад, залізничні (одержувач позики надає право банку у випадку неповернення позики продати товар);
  • під цінні папери;
  • під заставу рухомого і нерухомого майна;
  • для інвестицій тощо.

Крім того, банківські кредити поділяють на активні і пасивні. В першому випадку банк дає кредит, тобто є кредитором, у другому бере кредит, тобто є позикоотримувачем. Банк може входити у кредитні відносини (брати чи надавати кредити) з іншими банками та кредитними організаціями. Що стосується підприємств, організацій, фізичних осіб, то банк щодо цього нефінансового сектора завжди виступає стороною, яка надає кредит.

Банківський кредит — необхідний інструмент стимулювання господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники.

Роль держави в регулюванні банківського кредитування інноваційних процесів ред.

Роль держави в регулюванні банківського кредитування інноваційних процесів полягає у створенні сприятливого економічного клімату для їх здійснення і забезпечення активної й ефективної взаємодії між «академічною наукою» та виробництвом. Тому завданнями держави є:

  • створення умов для активізації фінансових інститутів у інноваційній діяльності;
  • розвиток науки, підготовка наукових та інженерних кадрів високого рівня кваліфікації (науково-технічна інфраструктура);
  • державні замовлення на проведення науково-технічних досліджень;
  • ефективна податкова та бюджетна політика в сфері інноваційної діяльності;
  • забезпечення дієвості правових інститутів в інноваційній сфері.

Банківське кредитування та інноваційний розвиток ред.

Головними точками перетину відносин банківського кредитування та інноваційного розвитку економіки є:

  • довгострокове банківське кредитування інноваційних процесів;
  • розробка та впровадження банківських новацій, що спрямовані на модернізацію відносин кредитування;
  • своєчасний моніторинг економічної ситуації та високоефективний перерозподіл ресурсів на користь пріоритетних галузей;
  • супроводження об'єкта інноваційного кредитування та заходи щодо комерціалізації інноваційного продукту.

Див. також ред.

Джерела ред.

Література ред.

  1. Крупка М. І., Євтух Л. Б. Теоретичні аспекти управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки в Україні // Фінанси України: Науково-теорет. та інформ.-практ. журн. М-ва фін. України. К.: Міністерство фінансів України (Україна). ─ 2007. ─ № 1. ─ С.43-57.
  2. Кузнєцова А. Реалії банківського фінансування інноваційної економіки // Регіональна економіка: Науково-практ. журн. Львів (Україна). ─ 2006. ─ № 3. ─ С.136-144.
  3. Уманців Ю. М. Банківська система України в умовах глобалізації святового фінансового простору // Фінанси України: Науково-теорет. та інформ.-практ. журн. М-ва фін. України. К.: Міністерство фінансів України (Україна). ─ 2006. ─ № 12. ─ С.88-100
  4. Циганов С. А., Яншина А. М. Особливості формування ринку синдикованого кредитування у країнах із трансформаційною економікою // Фінанси України: Науково-теорет. та інформ.-практ. журн. М-ва фін. України. К.: Міністерство фінансів України (Україна). ─ 2008. ─ № 8. ─ С.11-19.
  5. Чухно А. А. Природа сучасних грошей кредиту та грошово-кредитної політики // Фінанси України: Науково-теорет. та інформ.-практ. журн. М-ва фін. України. К.: Міністерство фінансів України (Україна). ─ 2007. ─ № 1. ─ С.3-16.

Посилання ред.

  1. Закон України Про банки і банківську діяльність (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5-6, ст.30) [Архівовано 2 травня 2019 у Wayback Machine.] Верховна рада України