Балінт Балашші

угорський воїн, поет і перекладач

Балінт Балашші
Balassi Bálint
Народився 20 жовтня 1554(1554-10-20)[1][2][…]
Зволен
Помер 30 травня 1594(1594-05-30)[1][2][…] (39 років)
Естерґом
Поховання угорець
Країна  Угорщина
Діяльність поет, перекладач, письменник
Конфесія католицтво і протестантизм
Батько Янош Балашаd

CMNS: Балінт Балашші у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Барон Балінт Балашші (угор. Balassi Bálint, 20 жовтня 1554, Зволен — 30 травня 1594, Естерґом) — угорський воїн, поет, перекладач, засновник угорської ліричної поезії. Писав угорською, словацькою та османською мовами.

Біографія ред.

Балінт (Валентин) Балашші походив зі шляхетського кальвіністського роду Балашшів, здобув гарну освіту, володів сімома мовами. Рік навчався в Нюрнберзі (1565). В Угорщині виховувався протестантським проповідником Петером Борнемісою. Втратив майно і вступив на військову службу. Воював з османськими і польськими військами, був поранений, потрапив у польський полон. У 1586 році перейшов в католицтво.

У 1576 році, під час сутички з трансільванським військом Кріштофа Годьмашші, отримав поранення — удар «бойовою палицею» по шоломі  і був взятий у полон та переданий для ув'язнення у замок Хуст(Закарпаття, Україна). Комендант замку Гашпар Корніш, зважуючи на високе походження та поетичну славу Балінта Балашші, утримує його в хустському замку в якості гостя під слово честі. Більше того, відомий поет користується особливою прихильністю дружини генерала  Кріштофа Годьмашші  - Крістіни Годьмашші-Шаньїкі, яка гостювала в хустському замку. У ті часи, догляд за пораненим лицарем було одною з почесних справ для високородних дам. Близькість до молодого та відомого чоловіка породила взаємну закоханість. Але для Балінта Балашші то було тимчасове захоплення, бо насправді, він був безнадійно закоханий у Анну Лошонці — дружину егерського коменданта. Рік по тому, міг би оженитися на Крістіні Годьмашші, оскільки вона стала вдовою. Але Балінт Балашші був переведений до почесного ув'язнення до двору князя Іштвана Баторі у Дюлафегерварі і згодом одружився з Крістіною Добо, дочкою героя оборони Егерської фортеці Іштвана Добо. Це був династичний та меркантильний шлюб з боку поета. Його невгамовна душа колись знайшла місце ще для одного великого кохання. Любов до своєї улюбленої вітчизни — Угорщини він пронесе у своїм серці до своєї славетної смерті. У 1594 році, захищаючи від османів фортецю міста Естергом, Балінт Балашші загинув від важкого поранення гарматним ядром.

Родоначальник угорської ліричної поезії, відомий перекладач та безстрашний воїн, Балінт Балашші, залишиться в історії автором ліричного послання на ім'я Крістіни Годьмашші — красуні із замку Хуст.

Творчість ред.

Перший опублікований твір — переклад з німецької книги лютеранського пастора Міхаеля Бокка «Садок цілющих трав для недужих душ». Автор духовних віршів, патріотичних і військових пісень, любовної лірики, перекладень з латині і німецької. Прекрасно знаючи кочове, небезпечне життя солдата, Балашші в своїх віршах оспівував стрімкий біг бойового коня, хоробрість і завзятість бувалих вояків, простори степів і терпкий смак золотистого вина. Тривога за батьківщину не переростає у Балашші в трагічні стогони, патріот Балашші готовий з радістю віддати за батьківщину життя. Поззия Балашші виявилася дуже близькою до народної пісенної творчості. Духовні вірші були опубліковані в 1631. Любовні ж вірші Балашші поширювалися в рукописах і були вперше надруковані лише в 1874 році, коли один зі списків виявили в бібліотеці Радван. Цикл віршів «До Юлії» по праву вважається перлиною угорської поезії на всі часи. Любовна лірика Балашші відрізняється оригінальністю, але тим не менш несе відбиток творчості великих італійців Данте і Петрарки.

Публікації російською мовою ред.

Література ред.

Посилання ред.

  • Балашші Балінт // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 86. — ISBN 966-692-578-8.
  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б Discogs — 2000.