Бадігін Костянтин Сергійович
Костянтин Сергійович Бадігін (16 (29) листопада 1910[2], Пенза — 17 березня 1984, Москва) — радянський капітан далекого плавання, дослідник Арктики, Герой Радянського Союзу (1940), письменник.
| Бадігін Костянтин Сергійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
29 листопада 1910[1] Пенза, Російська імперія |
| Помер |
17 березня 1984[1] (73 роки) Москва, СРСР[1] |
| Поховання | Кунцевський цвинтар |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | мандрівник-дослідник, письменник, мореплавець |
| Alma mater | Maritime State Universityd |
| Знання мов | російська |
| Нагороди |
     |
Біографія ред.
Дитинство й освіта ред.
Народився 1910 року в Пензі. Батько — агроном, мати — медик. Будинок у Пензі, в якому народився Костянтин Бадігін, знаходився за адресою вулиця Куйбишева, 3. У 2009 році цей будинок повністю згорів, але до 2014 року був відновлений в первинному вигляді на тому ж місці і отримав ту ж поштову адресу. На відновленому будинку встановлено меморіальну дошку, присвячену Бадігіну[3].
З 1928 — матрос на пароплаві «Індигірка»[ru] на Далекому Сході. За рейс самостійно підготувався до іспитів на другий курс Владивостоцького морського технікуму[ru]. Чотирирічну програму цього технікуму вивчив за півтора роки, блискуче склав іспити екстерном. У 1932 році закінчив технікум з дипломом судноводія.
Полярні подорожі ред.
У 1933 році переїхав до Архангельська. Спершу влаштувався матросом на лісовоз, а через деякий час — на «Юшару» третім помічником капітана. У 1935—1936 роках ходив по Північному Льодовитому океану третім помічником капітана криголама «Красін»[ru] (капітан Михайло Бєлоусов[ru]).
У 1937 році — другий помічник на криголамному пароплаві «Садко»[ru], який 23 жовтня 1937 року був затертий дрейфуючими льодами разом з криголамами «Малигін»[ru] і «Георгій Сєдов»[ru] у морі Лаптєвих.
18 березня 1938 року був призначений капітаном криголама «Георгій Сєдов», на якому залишився дрейфувати (екіпаж 15 осіб). Дрейф тривав 812 діб і закінчився у Гренландському морі. У 1940 році капітану криголама Бадігіну було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після зимівлі Бадігін працював начальником у штурмансько-навігаційній службі Морського управління Головсевморшляху.
Після закінчення дрейфу отримав відпустку на кілька місяців, працював над книгою «На кораблі „Георгій Сєдов“ через Льодовитий океан».
Участь у війні ред.
У 1941—1946 роках перебував на військовій службі, брав участь у Німецько-радянській війні.
У 1941—1943 роках був командиром криголамного загону Біломорської флотилії, начальником штабу Архангельського штабу морських операцій, першим заступником начальника Управління Біломорських льодових операцій.
У 1943—1945 роках — капітан теплохода «Клара Цеткін» на Тихому океані, перевозив оборонні вантажі з США до Владивостока. Дослужився до звання капітана 3 рангу і вийшов у відставку.
У 1940-1950-і роки жив у Москві на Тверській вулиці, будинок 6, а потім — на Каширському шосе[ru], будинок 98.
Кар'єра історика і літератора ред.
У 1950 році закінчивши Московський педагогічний інститут, потім навчався в аспірантурі при Московського державного університету. У 1953 році захистив дисертацію «льодові плавання російських поморів з XII по XVIII століття» і отримав ступінь кандидата географічних наук. У своїй дисертації Бадігін посилався на текст рукопису «Ходіння Іваново Олельковича сина Ноугородца», про яку дізнався від письменника Бориса Шергіна[ru]. Історик Володимир Мавродін у 1958 році опублікував статтю, в якій зазначав, що дисертація Бадігіна заснована на недостовірних джерелах[4]. Дисертації Бадігіна присвятив статтю «„Древностелюбиві прокази“ новітнього часу» історик Володимир Козлов[ru] у своїй книзі 2001 року. На видання книги К. С. Бадігіна «По студених морях» 1956 року, заснованої на його дисертації, різко відгукнулися радянські вчені[5] Варвара Адріанова-Перетц, Олександр Андрєєв[ru], Михайло Бєлов[ru], Віктор Виноградов, Яков Гаккель[ru], Дмитро Лихачов, Володимир Малишев[ru].
1960 року створив у Калінінграді місцеве відділення Спілки письменників. Першим секретарем відділення став Ілля Дмитрович Жернаков[ru].
З 1973 — голова комісії з морської художньої літератури Спілки письменників СРСР.
Останні роки з 1977 року жив із другою дружиною Ніною Василівною Бадігіною (1943—2013) за адресою місто Москва, Єгерська вулиця[ru], будинок 3.
Помер у 1984 році, похований на Кунцевському цвинтарі Москви. Там же поховано його другу дружину.
Нагороди ред.
- Герой Радянського Союзу (3.02.1940).
- Орден Леніна (3.02.1940).
- Орден Трудового Червоного Прапора (28.11.1980).
- Орден «Знак Пошани» (10.08.1945).
- Почесний громадянин міста Архангельськ.
Пам'ять ред.
- Вулиця Бадігіна та проїзд Бадігіна в Пензі.
- Проїзд Бадігіна в Архангельську.
- У Мелітополі є вулиця і пєять провулків, названі на честь Бадігіна, але з помилкою у назві, яка міцно закріпилась в міській топоніміці: вулиця Бадигіна, провулок Бадигіна, 1-й провулок Бадигіна, 2-й провулок Бадигіна, 3-й провулок Бадигіна, 4-й провулок Бадигіна.
- Відновлений «Будинок Бадігіна» в Пензі (вулиця Куйбишева, 3) та меморіальна дошка Бадігіну на цьому будинку. У 2022 році в будівлі відкрито арт-простір «Будинок Бадігіна», філію Пензенської картинної галереї імені К. А. Савицького.
- Пам'яті Бадігіна присвячена експозиція Пензенського літературного музею.
- Ульянівська об'єднана технічна школа носить його ім'я.
Твори ред.
Зібрання творів:
- Зібрання творів у чотирьох томах. — Москва: Дитяча література, 1988—1989. — 100 000 прим.
- Зібрання творів у п'яти томах. — Москва: Терра, 1993. — 100 000 прим.
Історичні праці:
- Люди криголама «Сєдов» (1939)
- «На кораблі „Георгій Сєдов“ через Льодовитий океан» (1941)
- «Три зимівлі у льодах Арктики» (1950)
- «У льодах Арактики» (1950)
- «Розгадка таємниці Землі Андрєєва» (1953, у співавторстві із Зубовим)
- «По студених морях. Нариси з історії льодових плавань російських поморів» (1956)
- «На морських дорогах» (мемуари, 1978)
Історичні та пригодницькі романи та повісті:
- «Шлях на Грумант» (1953)
- «Підкорювачі студених морів» (1957)
- «Чужі вітрила» (1959)
- «Секрет державної ваги» (1966)
- «Кільце великого магістра» (1969)
- «На затонулому кораблі» (1964)
- «Корсари Івана Грозного» (1973)
- «Кораблетроща біля острова Надії» (1977)
- «Ключі від зачарованого замку» (1980)
Сценарії:
- «Море студене» (1954, у співавторстві з Володимиром Крепсом[ru])
Примітки ред.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #103614222 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Бадигин Константин Сергеевич на сайте «Герои страны». Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 26 листопада 2016.
- ↑ ПЕНЗА — РОДИНА ИЗВЕСТНОГО ИССЛЕДОВАТЕЛЯ АРКТИКИ КОНСТАНТИНА БАДИГИНА. Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
- ↑ Мавродин В. В. Против фальсификации истории географических исследований // Известия Всесоюзного географического общества. М.-Л., 1958. № 1. С. 81-86
- ↑ Недобросовестный труд // Литературная газета — 1956, 15 декабря, № 149 — С. 3.
Література ред.
- Калининград литературный: книга для внеклассного чтения // сост. Региональная организация писателей Калининградской области. — Калининград, 2002.
- Визе В. Ю. Моря Советской Арктики. — 3 изд. — М.; Л., 1948
- Визе В. Ю. Моря Российской Арктики: В 2-х тт. — Т. II. — М.: Paulsen, 2016. — 340 с. — (Международный полярный год). — ISBN 978-5-98797-130-7.
- Адрианова-Перетц В. П., Андреев А. И., Белов М. И., Виноградов В. В., Гаккель Я. Я., Лихачёв Д. С., Малышев В. Н.. Недобросовестный труд // Литературная газета, 1956, 15 декабря, № 149 — С. 3.
- Мавродин В. В. Против фальсификации истории географических исследований // Известия Всесоюзного географического общества — М.-Л., 1958. № 1 — С. 81-86.
- Козлов В. П. Обманутая, но торжествующая Клио: Подлоги письменных источников по российской истории в XX веке. — М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2001. — 224 с. — 2 000 экз. — ISBN 5-8243-0108-5. (в пер.)
- Базылев В. Н. Политика и лингвистика: «В начале было „Слово…“» // Политическая лингвистика. — Вып. 3 (33). — Екатеринбург, 2010. — С. 9-25.
Посилання ред.
- Бадигин, Константин Сергеевич на «Родоводе». Дерево предков и потомков
- Книги Бадігіна