Альфред Юзеф Потоцький
Альфре́д II Ю́зеф Пото́цький гербу Пилява (29 липня 1817, Ланьцут, нині Підкарпатське воєводство, Польща — 18 травня 1889, Париж) — граф, польський і австрійський політичний діяч, маршалок Галицького Сейму, намісник Королівства Галичини та Володимирії, другий ординат у Ланьцуті, австрійський шамбелян, таємний радник. Внук Яна «Непомуцена» Потоцького.[2]
| Альфред Юзеф Потоцький | |
|---|---|
| пол. Alfred Józef Potocki | |
.jpg) | |
| Народився |
29 липня 1822[1] Ланьцут, Ланьцутський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща |
| Помер |
18 травня 1889[1] (66 років) VIII округ Парижа, Париж[1] або Париж |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща Австрійська імперія Австро-Угорщина |
| Діяльність | політик |
| Знання мов | польська і німецька |
| Заклад | Федеральний уряд Австрії |
| Членство | Polskie Towarzystwo Tatrzanskied |
| Посада | Minister-President of Austriad, посол до Галицького сейму[d], Посол до Австрійського райхстагуd і член Палати панів Імперської Ради[d] |
| Рід | Потоцькі |
| Батько | Альфред Потоцький (1786–1862) |
| Мати | Жозефіна Марія Чорторійськаd |
| Брати, сестри | Ewa Józefina Julia Potockad |
| У шлюбі з | Марія Клементина Потоцька |
| Діти | Роман Потоцькийd, Юзеф Миколай Потоцький і Климентина Тишкевич |
| Нагороди |
    |
 | |
Біографія ред.
Державний діяч Австро-Угорщини: 1862 року став членом Палати Панів (Herrenhaus) — верхньої палати австрійського парламенту, 1867 — призначений міністром сільського господарства Австрії, 1870 — керівник австрійського уряду. 1871 року був змушений залишити цю посаду. Отримав від цісаря Франца Йозефа І орден Золотого руна.
1863 року обраний послом до Галицького Сейму. Був депутатом цього представницького органу до самої смерті.
Після завершення віденської кар'єри присвятив себе активній політичній діяльності в Галичині. 1875–1877 — обіймав посаду маршалка Галицького Сейму. 1875—1883 — був намісником Галичини.
Сприяв усуненню з посади митрополита УГКЦ Йосифа Сембратовича, виходу на пенсію крилошан Малиновського і Жуковського. Був прихильником «Змартвихвстанців», віддав Добромиль єзуїтам.[3]
Був власником «ґрунтів» у Перемишлянах.
Палац ред.
Меценат, палкий поціновувач французької архітектури, Альфред Потоцький замовив побудову резиденції (нині знана як Палац Потоцьких у Львові, вул. Коперніка, 15) паризькому архітектору Луї д'Оверню, але не встиг побачити її збудованою. Будову палацу завершив його син Роман Потоцький[4].
Родина ред.
Дружина — Марія Климентина з Сангушків (1830—1903, Львів ), одружилися 1851 року в Славуті. Жила у Львові, де й помера.
Діти: Роман Потоцький, Юлія Потоцька, Климентина Потоцька (Тишкевич), Юзеф Миколай Потоцький[2].
Нагороди ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #124430597 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Potoccy (04) [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Слово про гр. Альфреда Потоцкого / Дїло, 10 (22) мая 1889. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 30 травня 2014.
- ↑ Фото палацу Потоцьких. Архів оригіналу за 28 квітня 2007. Процитовано 30 березня 2007.
- ↑ A Szent István Rend tagjai. archive.is. 5 січня 2013. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 17 січня 2018.
Джерела ред.
- Чорновол Ігор. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів : «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл.
- Гр. Альфред Потоцкій // Дїло, 20 мая 1889 [Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- Alfred Józef Potocki w i-PSB [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
- Слово про гр. Альфреда Потоцкого // Дїло, 10 (22) мая 1889 [Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Дїло, 30.04.1889 [Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Дїло, 03.05.1889 [Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Попередник Аґенор Ромуальд Онуфрій Ґолуховський |
|
Намісник Галичини 1875 — 1883 |
|
Наступник Філіп Залеський |