Акула шовкова

Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Підклас: Пластинозяброві (Elasmobranchii)
Надряд: Акули (Selachimorpha)
Ряд: Кархариноподібні (Carcharhiniformes)
Родина: Сірі акули (Carcharhinidae)
Рід: Сіра акула (Carcharhinus)
Вид: Акула шовкова
Carcharhinus falciformis
(Gunnerus, 1765)

Синоніми
Aprionodon sitankaiensis Herre, 1934


Carcharhinus atrodorsus Deng, Xiong & Zhan, 1981
Carcharhinus floridanus Bigelow, Schroeder & S. Springer, 1943
Carcharias falciformis J. P. Müller & Henle, 1839
Eulamia malpeloensis Fowler, 1944
Gymnorhinus pharaonis Hemprich & Ehrenberg, 1899
Squalus tiburo* Poey, 1860

Посилання
Вікісховище: Carcharhinus falciformis
Віківиди: Carcharhinus falciformis
ITIS: 160310
NCBI: 202609
Fossilworks: 83188

Акула шовкова (Carcharhinus falciformis) — акула з роду сіра акула родини сірі акули. Інші назви «флоридська акула», «широкорота акула».

Опис

ред.

Загальна довжина досягає 2-3,5 м та максимальної ваги у 346 кг. Спостерігається статевий диморфізм: самиці більші за самців. Голова довга, округла. Тулуб довгий, обтічний. Очі середнього розміру з мигательною мембраною. На верхній щелепі є 14-16 рядків зубів та на нижній щелепі — 13-17 рядків зубів. Верхні зуби зазубрені та мають трикутну форму. Нижні зуби вузькі, прямостоячі. Зябрових щілин — 5, вони помірного розміру. У неї два спинних плавця. Перший спинний плавець знаходяться відразу після грудного. Задній спинний плавець менше за анальний плавець. Грудні плавці доволі великі, проте вузькі. Хвостовий плавець досить високий з добре розвиненою нижньою частиною. Має м'яку плакоїдну луску. Внаслідок цього акула отримала свою назву. Забарвлення коричнево-сіре, або навіть чорне.

Спосіб життя

ред.

Мешкає як в океані, так і поблизу від узбережжя. Переважно плаває у верхніх шарах, на глибині близько 10 м, може опускатися нижче — до 500 м. Дорослі акули здатні робити значні міграції. Полюбляє нагріті сонцем теплі шари води. Живиться різними видами тунцових, кефалю, кальмарами.

Це живородна риба. У виводку може бути від 2 до 16 дитинчат, зазвичай — 6-12. Акуленята народжуються досить великими (70-80 см) і абсолютно сформованими. Спочатку живуть на мілині, але вже через декілька місяців можуть вирушати у відкрите море.

Тривалість життя сягає 20 років.

Має досить смачне м'ясо. Крім плавників і м'яса, використовується також жир з її печінки і шкіра.

Взаємодія з людиною

ред.

Враховуючи великий розмір і форму зубів, Шовкові акули рахуються потенційно небезпечними для людини. Тим не менше вони рідко вступають в контакт, тому що надають перевагу відкритому океану. Природна цікавість і сміливість дозволяє їм підпливати до дайверів на близьку відстань, а присутність їжі може привести їх у збуджений стан і спровокувати агресію. Шовкові акули на рифах поводяться агресивніше ніж у відкритій воді. Відомі випадки коли окремі акули переслідували дайверів, яким доводилось поспіхом тікати з води. По стану на березень 2009 року в списку International Shark Attack File[1] перераховані 6 нападів, три з них неспровоковані, жоден не був летальним. Також у 2015 була зафіксована неспровокована атака[2] на Канарських островах.

Розповсюдження

ред.

Зустрічається в тропічних і субтропічних регіонах. Мешкають на заході Атлантичного океану: від штату Массачусетс в США до Бразилії. Не водяться вони лише на Карибах і в Мексиканській затоці. На сході Атлантики: від узбережжя Іспанії до північної Анголи. В Індійському океані трапляється від Мадагаскару до Шрі-Ланки, а також у Червоному морі. У Тихому океані: від Таїланду та Філіппін до Австралії й Нової Каледонії.

Примітки

ред.
  1. INTERNATIONAL SHARK ATTACK FILE - сайт музею Флориди. Florida Museum (амер.). 24 січня 2018. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
  2. Shark attack at Arinaga Beach, Aguimes, Gran Canaria in Grand Canary Island, Spain. Shark Attack Data. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 15 лютого 2019.

Джерела

ред.
  • Compagno, L.J.V. (1988). Sharks of the Order Carcharhiniformes. Princeton University Press. pp. 319—320. ISBN 0-691-08453-X.